Культурологічні, історичні аспекти дослідження часопростору Ars nova. Естетика часу в музично-поетичній творчості Машо. Простір мистецтв готики як простір схоластики. Феномен часопросторовості в музичних композиціях. Мистецтво маньєристів після Машо.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ім. П.І.ЧАЙКОВСЬКОГО БРИНЬ Тетяна Михайлівна УДК 78.03 78.01 ARS NOVA: ВИМІР ТА РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ МУЗИЧНОГО ЧАСОПРОСТОРУ Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства КИЇВ -2005 Дисертацією є рукопис: Робота виконана на кафедрі старовинної музики Національної музичної академії України ім. П.І. Київ) Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Самойленко Олександра Іванівна Одеська державна консерваторія ім. А.В. Нежданової, зав. кафедри історії музики та музичної етнографії (м. Часові пограниччя - перетин століть, а, тим більше, тисячоліть, об’єктивно виводять на чільне місце проблематику, пов’язану з часом і простором. Предмет досліження становить творчість композиторів Гійома де Машо, Філіпа де Вітрі, П’єра де ля Круа, Якоба Сенлеша, Бода Кордьє, Антонелло і Філіпа Казерти, Требора та ін., а також теоретичні дослідження (трактати) Аврелія Августина, Іоана де Грохео, Ієроніма Моравського, Томи Аквінського, Іоана де Муріса, Ніколя Орезмського, Іоана Гарландія, Роберта Кілвардбі, Ветулуса де Ананья, Франко Кельнського, Жака Льєжського. Виявити особливості самого часу, його характеристик у Середньовіччі. Три Додатки містять переклад дисертантом трактату Іоана де Муріса “Notitia Artis Musicae” (“Пізнання мистецтва музики”), нотні приклади та ілюстрації. Починаючи з кінця ХІІІ - початку ХІV ст., мешканці європейських міст у повсякденному побуті починають поступово переходити від нерівномірного церковного часу до часу, що протікає рівномірно (“міського”). Неоднозначні і складні стосунки з політичним світом не лише вплинули на формальну тематику вербальних текстів (що було абсолютно очевидним і про що свідчить політично-сатиричне спрямування “Roman de Fauvel”, деякі мотети Вітрі та Машо, кілька анонімних композицій з кодексів Ivrea, Apt, Chantilly), але зміни в суспільстві вплинули на саму сутність часу, в тому числі і музичного. 2. (Ієроніма Моравського, Іоана де Муріса, Філіпа де Вітрі, Ветулуса де Ананья, Ламберта-Арістотеля), але також виявили спільні точки дотику з тими новими науковими теоріями, які звертались до проблеми вимірності часу в музиці. Постановка проблеми plurificatio temporum (часова множинність), що обговорюється паралельно музичними теоретиками Ars Nova, фізиками та філософами-номіналістами, приводить до чіткого розмежування часів на час “фізичний” і час “математичний” (в музиці його численні варіанти: “натуральний” і “музичний” чи “гармонічний”) та поділ останнього на дискретні одиниці.