Становлення української Державності в період УНР (березень 1917 р. – квітень 1918 р.). Створення армії як основного компоненту державності. Українізація як важлива складова будівництва українського військово-морського флоту у добу центральної ради.
Аннотация к работе
1. Історіографія та джерельна база дослідження 1.1 Характеристика історіографії У дослідженнях військової історії УНР можна виокремити кілька векторів: радянський, емігрантський та сучасний український. У зв’язку з поразкою визвольних змагань та встановленням в Україні тоталітарного режиму, в радянській історіографії військове будівництво часів Центральної Ради було поставлене під жорсткий ідеологічний контроль і фактично не досліджувалося як окрема проблема. Головна увага радянських істориків обмежувалася вивченням ролі війська як складника революційної боротьби більшовицької партії за перемогу соціалістичної революції. Перший етап охоплює 1920-ті рр. Основна увага зосереджена довкола питань, пов’язаних з дослідженням боротьби більшовиків за владу в Україні, у т.ч. й військовим аспектам. Насамперед мова йшла про організацію запобігання поширенню впливу Центральної Ради на український військовий рух, формування українізованих частин, підготовку і проведення збройної агресії проти УНР [9, с. Автори цих праць були політичними опонентами Центральної Ради. Цінним аспектом радянської історіографії 1920-х рр. є фактографічна основа розвідок щодо державного та військового будівництва Центральної Ради. Питання, що стосувалися українського військового руху, національного військового будівництва Центральної Ради у даний період майже не ставилися, а коли й порушувалися, то в дуже упередженому висвітленні [3, с. Вийшли друком декілька монографій про роль армії як однієї з найвпливовіших сил, що прислужилася більшовикам опорою для захоплення та захисту влади. Досліджуючи військове будівництво періоду Центральної Ради, українські історики намагаються дати об’єктивний аналіз відродження національних Збройних Сил та їх ролі у становленні державності України. Найбільшу увагу дослідників привертає аналіз уроків, а також з’ясування причин поразки УНР у війні з більшовицькою Росією [33, с. Вериги, монографіях Я. Тинченка, В. Верстюка, статті В. Солдатенка та інших роботах [43, с. В умовах першої світової війни країна перебувала у міжнародній дипломатичній ізоляції, що надзвичайно утруднювало її можливості вирватися з-під влади Росії. Велика заслуга у цьому належить двом науковим осередкам, що працювали у міжвоєнне двадцятиліття, - Українському воєнно-історичному товариству та Товариству колишніх вояків Армії УНР. Частина дослідників, близьких до емігрантського уряду УНР, намагалася довести, що вона була наслідком антимілітаристських настроїв, що панували у керівництві Центральної Ради, провідником яких виступав В. Винниченко, та фаховою некомпетентністю керівників військовими справами3. У працях М. Таким чином, історіографічний огляд даної теми свідчить, що проблема військового будівництва в Україні періоду Центральної Ради посіла у дослідженнях українських істориків важливе місце, чимало її аспектів має суперечливий, дискусійний характер, до того ж ще немає спеціальних праць, котрі давали б узагальнюючий аналіз військового будівництва в Україні періоду 1917 - першої чверті 1918 рр., створення регулярних Збройних Сил, їх значення у державному будівництві. Документи Ставки Верховного головнокомандувача, штабів головнокомандувачів фронтами, арміями й округами, дислокованими на території України, Чорноморського флоту дають змогу простежити масштаби українського військового руху, політичні настрої його учасників, ставлення та плани російського командування до українізації армії і створення українських Збройних Сил та Військово-Морського Флоту. Вперше документи про українське військове будівництво періоду Центральної Ради були опубліковані у збірці «Замітки і матеріяли до історії Української революції 1917-1920 рр.» П. Христюка [12, с. В ній вміщені протоколи Центральної Ради, Генерального Секретаріату, відозви до війська і населення, найважливіші законодавчі акти Центральної Ради щодо створення Збройних Сил УНР. Цей комплекс документів дозволяє простежити за еволюцією поглядів керівництва країни у реалізації національної військової політики, визначити роль військового фактору у відносинах Центральної Ради і Тимчасового уряду, особливо у становленні суверенної Української держави. Неабияка частина матеріалів присвячена збройній боротьбі УНР проти більшовицької агресії Росії взимку 1917-1918 рр. Проте опублікованих матеріалів збірника все ж недостатньо для дослідження українського військового будівництва 1917-першої чверті 1918 рр. Як доповнення до нормативних документів влади для дослідження українського військового будівництва даного періоду важливо залучити публікації С. Петлюри [8, с. Становлення української Державності в період УНР (березень 1917 р. - квітень 1918 р.) В 1917 р. Україна дістала шанс стати незалежною державою. Голова Центральної Ради М.С. Грушевський видав у Києві спеціальну брошуру «Якої ми хочемо автономії і федерації», яка друкувалася тоді в місцевих українських газетах, а також за кордоном [20, с. Лише М. Міхновський та його прихильники наполягали на якнайшвидшій організації національних збройних сил [40, с.