Історичне середовище, що було підґрунтям його творчості І. Франка, та визначило майбутнє спрямування його громадської та суспільної діяльності. Аналіз обсягу знань, досвіду, вражень, думок, мрій, що призвели до формування особистості письменника.
Аннотация к работе
Архетипи творчості в історіософії Івана Франка Багатогранна творча діяльність Івана Франка продовжує привертати увагу не лише прихильників його таланту, шанувальників красного письменства, людей не байдужих до мистецтва слова, але й істориків, соціологів, етнологів та філософів. І лише він, любомудр неписьменної і напівроздягненої Галичини, пророкує їй високе майбутнє, котре бачить, насамперед, у всезагальному розвитку знань, освіти, мислення, творення. Ми звернулися до життєписів Івана Франка в пошуку відповіді на питання про те, що стало першоосновою історіософської творчості його, як велета думки у Галичині. В якості найбільш повних та достатньо деталізованих біографічних досліджень мислителя ми обрали наукові праці Михайла Возняка «Велетень думки і праці: Шлях життя і боротьби Івана Франка» (1958), колективну монографію «Дослідження творчості Івана Франка» за редакцією Івана Крип’якевича (1959), Олексія Мороза «Іван Франко: семінарій (1966), Олексія Дея «Іван Франко: Життя і діяльність (1981), використали окремі матеріали Віктора Ідзьо з книги «Іван Франко на шпальтах часописів українців Росії та Польщі у ХХ ст. Серед дослідників зазначеного періоду варто згадати такі визначні імена: М. Возняк, Д. Донцов, М. Зеров, С. Єфремов, Д. Козій, Г. Костельник, А. Кримський, Л. Луців, А. Музичка, О. Назарук, К.