Визначення місця і ролі І. Крип’якевича в розвитку вітчизняної археографії та джерелознавства. Висвітлення періодів життя та наукової творчості вченого. Визначення пріоритетних напрямів діяльності науковця, археографічна праця та джерелознавчі студії.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕЧЕНКА УДК 930.2(477) Спеціальність 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук АРХЕОГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ СТУДІЇ І.П. КРИП’ЯКЕВИЧА Заболотна Інна Миколаївна Київ-2005 Анотації Заболотна І.М. Археографічна діяльність та джерелознавчі студії І. Крип’якевича. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2005. На підставі широкого кола архівних та опублікованих джерел, відповідної літератури з досліджуваного питання висвітлено основні періоди життя та наукової творчості вченого; визначено пріоритетні напрями діяльності науковця, серед яких значне місце займають археографічна праця та джерелознавчі студії; дано оцінку археографічним працям дослідника та з’ясовано особливості його едиційної практики; окреслено його доробок у галузі практичного та теоретичного джерелознавства. Ключові слова: І.Крип’якевич, археографія, історичне джерело, джерелознавство, історія України, класифікація джерел, критичний аналіз, архіви, методика історичного дослідження. Археографическая деятельность и источниковедческие исследования И. Крипякевича. Диссертация посвящена комплексному рассмотрению биографии и научной деятельности в области археографии и источниковедения одного из выдающихся украинских историков ХХ в. академика И. Крипякевича. И. Крипякевич принимал участие в деятельности научных институций, среди которых особое место занимает Научное общество имени Шевченко во Львове (НТШ), в комиссии Всеукраинской академии наук (ВУАН) в Киеве. Актуальність обраної теми визначається зростанням інтересу українського суспільства до наукового доробку попередніх генерацій вітчизняних істориків, що є не лише даниною їх пам’яті, а й об’єктивною потребою часу, яка диктує необхідність нового прочитання і неупередженої оцінки їх творчого доробку. У зв’язку з цим поглибленого вивчення потребує науковий доробок Івана Петровича Крип’якевича (1886-1967) - видатного українського історика, джерелознавця, археографа, одного з учнів М. Грушевського. Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання: - проаналізувати стан дослідження та джерельну базу проблеми; - реконструювати науковий шлях І. Крип’якевича як історика, археографа і джерелознавця; - проаналізувати найважливіші археографічні публікації вченого, встановити характерні особливості його едиційної практики; -- дослідити внесок І. Крип’якевича у розвиток українського джерелознавства та його методологічних засад; - простежити підходи вченого до визначення місця і ролі спеціальних історичних дисциплін та спеціальних галузей історичних знань у джерелознавчому та історичному дослідженні. Особлива цінність роботи полягає в залученні унікальних матеріалів з родинного архіву Крип’якевичів, у тому числі неопублікованої частини наукової спадщини вченого (рукописні нотатки, наукові розвідки, лекційні курси тощо). Перший - дорадянський (в Західній Україні) - етап у дослідженні наукової діяльності та творчого доробку І.Крип’якевича охоплює 1908-1939 рр. Його початок пов’язаний з появою відгуків на корпус зібраних та опублікованих дослідником документів Матеріали до історії української козаччини.