Визначення значимості архіву як джерела з історії кооперативного руху, літературного процесу та культури України в цілому. Аналіз архівної спадщини з позицій виділення за походженням та призначенням комплексів документів на базі комплексної методики.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського УДК 929:334.73 Архівна спадщина кооператора, державного і громадського діяча М.В. Левитського (1859-1936): історія, реконструкція, зміст Спеціальність 07.00.10 - Документознавство, архівознавство АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Вовченко Вікторія Борисівна Київ 2007 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського. Здійснено реконструкцію архівної спадщини відомого українського діяча кооперативного руху М.В. Левитського, досліджено долю його архівної спадщини, встановлено основні біографічні відомості про М.В. Левитського, простежено життєвий шлях та формування ідейних поглядів. Проаналізовано структуру архівної спадщини, запропоновано принципи архівознавчої класифікації та систематизації документів з метою вдосконалення використання, що відображено в структурі архівних комплексів документів: наукова спадщина, кооперативна та громадська діяльність, літературна та культурологічна творчість, державна діяльність, фотодокументи. Визначено роль документальної спадщини М.В. Левитського у вивченні кооперативного та культурно-просвітницького руху в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Архивное наследие кооператора, государственного и общественного деятеля Н.В. Левитского (1859-1936): история, реконструкция, содержание. Рукопись. Загальна характеристика роботи Актуальність теми обумовлена тим, що вивчення архівної спадщини М.В. Левитського, визначення його внеску в розвиток просвітницького та кооперативного руху, дослідження громадської діяльності впродовж ХХ ст. не здійснювалися: його особовий архівний фонд, який зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі - ІР НБУВ), став доступним широкому науковому загалові лише на початку 1990-х років.