Засоби композиційного об"єднання різноспрямованих координатних архітектурних структур у реальних умовах. Координатні побудови міст для розкриття засобів, за допомогою яких координатні фрагменти групуються в архітектурну композицію більшого масштабу.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ Архітектурно-композиційна єдність різноспрямованих осьових структур 18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури ФОНДОРКО Олена Євгенівна Харків - 2001 Дисертацією є рукопис. При трактуванні архітектурної композиції як естетичного об’єднання середовища виникає необхідність розкрити засоби, за допомогою яких воно відбувається. Один із засобів такого об’єднання - осьові зв’язки між фрагментами, кожний з яких - локальна структура, що має свою структуровизначаючу вісь. У цьому значенні архітектурні фрагменти, підпорядковані своїм структуровизначаючим осям, можуть бути названі локальними координатними структурами. Локальна координатна структура може бути заснована на прямокутній системі - так званій системі Декарта, та полярній, тобто системі з початком відліку в одній точці та однією полярною віссю, від якої задається полярний кут. Під різноспрямованими координатними структурами розуміються зчленування в архітектурних утвореннях декількох локальних координатних структур, превалюючі осі яких мають різну направленість. Так, Ле Корбюзьє в ранній період стверджував примат прямого кута, а К. Зітте вважав його згубним для архітектури. Другу позицію поділяє О.С. Богомолов, наближуючи її до земної природи: … пріоритет геометричних символів … призвів … до панування ідеальних побудов над природною першоосновою. Як визнається в цих концепціях, першооснови осьових систем розкриті в низці сфер знань, поза якими неможливі архітектурні інтерпретації: у філософії, де осьовим прямокутним структурам надається роль початку, що впорядковує (Анаксагор, Платон, Конфуцій, Р. Декарт, М. Кузанський, неотомісти), але в той же час, як і в архітектурі, відмічено їх недостатність при зіткненні з природним початком (Аристотель, Аристофан, Р. Декарт, О.С. Богомолов та ін.); у міфології, що здавна втілює уявлення людини про світ, де просторова модель всесвіту втілена в координатній структурі (М. Еліаде, А.І. Немировський, О.М. Фрейденберг та ін.); у мистецтвознавстві, де відхилення сюжетів від прямих напрямків співвідносять з ідеєю ускладнення сприйняття, посилення художнього ефекту (Аристотель, Ч. Дарвін, Л.С. Виготський, Л.Ф. Жогін, П.О. Флоренський, М.В. Алпатов та ін.). Результати дисертації було оприлюднено на двох студентських конференціях ХДАМГ, кафедра ПАМС, 1997 і 1998 рр; на науковій конференції студентів та викладачів ХДАМГ, 1998 р. Результати дисертаційної роботи опубліковано в науковій брошурі, п’яти наукових збірках, з них 3 - у спеціалізованих виданнях, у тезах доповідей науково-технічної конференції. У розділі 3 Різноспрямовані осьові побудови при реконструкції міст проаналізовано проекти реконструкції міст - Парижа, Петербурга, Мінська, Вільнюса - з позицій розвитку різноспрямованих координатних побудов.