Концепція архітектурної композиції, що ґрунтується на її міфопоетичній трактовці. Архетипічні закономірності, що діють в архітектурі і визначають міфопоетичний аспект архітектурної композиції. Стійкі взаємозв"язки архітектурної композицїї і міфопоетики.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ Спеціалізована вчена рада Д 64. 056. 02 ШУБОВИЧ Світлана Олександрівна УДК 72. 01 АРХІТЕКТУРНА КОМПОЗИЦІЯ В СВІТЛІ МІФОПОЕТИКИ 18. 00. 01. Теорія архітектури, реставрація памўяток архітектури АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ ДОКТОРА АРХІТЕКТУРИ Харків - 1999 Дисертацією є монографія. Робота виконана в Харківській державній академії міського господарства (ХДАМГ) Мiнiстерства освiти України. Науковий консультант доктор архітектури, професор АНТОНОВ Віктор Леонідович Харківська державна академія міського господарства, завідуючий кафедрою «Проблеми архітектури міського середовища». З монографією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного університету будівництва і архітектури: 310002, м. Харків, вул. Сумська, 40. Можна назвати (це) архітектурним фольклором - поняття, яким намагаються висловити плід творчого духу в рамках народної традиції, розповсюджуючи його межі від людського житла до обителі богів» Ле Корбюзьє. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ архітектурна композиція міфопоетична трактовка Постановка і актуальність питання Двоєдина природа архітектури визначила її роль у створенні середовища людської діятельності - не тільки функціонально зручної для людини, але й емоційно комфортної їй. Зі збільшенням розмірів міста відбувся эмоційний розрив між частиною, що історично склалася, и районами нової забудови. І аристотелівський «мімезіс» - (наслідування, уподоблення, образ-зображення) - виявляється в архетипічних схемах-образах, які вище «сього світу» і які найбільш яскраво виявлені і збережені в міфах. Архітектура - як синтезуючий вид діяльности, обўєднуючий багато її видів: міфологію, філософію, мистецтво, науку, концентрує найбільш сильно їхні архетипічні аспекти. В. В. Бичков дає його тлумаченню філософський еквівалент: «Духовна насолода свідчить про понадрозумне узріння субўєктом в естетичному обўєкті сутносних основ буття,... про здійснення в решті решт духовного контакту з Універсумом,... і хоч би миттєвому виході у вічність або, точніше, - про відчуття себе належним вічності. А. В. Бунін дає при описуванні Чандигарха архітектурний еквівалент Універсума: «Наче звертаючись до країни від імені гірського світу, Корбюзьє направив архітектурну енергію Чандигарха до обширної індійської рівнини, куди несуть свої води численні притоки Інда і Ганга». Не менш поетично визначає Універсум Корбюзўє, трактуючи його у просторовій формі: «Тоді розкривається безмежна глибінь, розсуваються стіни, зникає все випадкове - здійснюється диво, що його являє невимовний простір... Це творче начало дозволяє В. М. Топорову віднести міфопоетику до «найвищих проявлень духу». Щодо ступеню і характеру використовування міфології в архітектурі: а) за сталими антропологічними ознаками (Вітрувій) ; б) з точки зору космогонічної моделі світу і її відображення в архітектурі (М. І. Брунов, А. В. Іконніков, А. Г. Левінсон, В. М. Долгий, В. Л. Антонов, Ле Корбюзьє, К. Лінч, А. І. Немировський, Ф. Л. Райт) ; в) з точки зору одухотворення (сакралізації) природи, розповсюдженого на архітектуру (К. Танге, Ле Корбюзьє, Л. Кан, М. Ямасака, Ф. Л. Райт, М. П. Анциферов). 2. Щодо розкриття механізму міфологічного впливу і принципових аналогій: а) за трактовками архітектури в світлі міфологічних уявлень про простір (Вітрувій, Л. Грот, К. Маркс, Л. Леві-Брюль, Дж. Фрейзер та ін.) ; б) міфологія стверджується як відправна позиція для формування соціально-політичних міфів (Р. Барт, Е. Кассірер) ; в) міфологія характеризується як стійкий образний стимулятор художньої творчості (Ф. В. Шеллінг, Гегель, О. Герцен, Т. Манн, В. Вунд, З. Фрейд, К. Г. Юнг, Є. М. Мелетинський, В. М. Топоров та ін.) ; г) міфологія стверджується як стійка категорія, властива сприйняттю людиною світу в усі періоды його розвитку (Пліфон, Піко делла Мірандола, М. Мюллер, О. П. Потебня, М. Еліаде, К. Керені, К. Леві-Строс, Р. Барт, Г. Г. Гадамер, Е. Кассірер, К. Хюбнер, О. Ф. Лосєв, М. П. Анциферов, Я. Е. Голосовкер, Д. С. Лихачов, В. М. Топоров, А. Я. Гуревич, С. С. Аверинцев та ін.) ; д) міфологія розуміється як рівний науці спосіб пізнання (Е. Кассірер, К. Хюбнер). 2. Як обўєкти аналізу виступають, по-перше, теоретичні концепції і, по-друге, твори мистецтва та архітектури з кінцевим виходом на архітектурну композицію ансамблів різних періодів: Стародавнього світу (Кноса та Мікен), античності (Греції, Рима), середньовічча (Київа, Львова, Чернігова, Ерфурта, Тракая), италійського Відродження (Флоренції, Віченци), Нового часу (Харкова, Чандигарха, Осаки, Ульяновська, Бразиліа, Пампульї, Каноа, Алупки) та ін. Міжнародна науково-практична конференція, Харків, 18-19 червня 1998 р. (Національна академія наук України, Академія правових наук України, Міністерство України у справах науки і технологій, Міністерство освіти України, Харківська обласна державна адміністрація, Північно-Східний науковий центр, Харківський державний університет, Харківський університет внутрішніх справ, Східноукраїнський