Апоптоз, імунофенотип та функціональна активність елементів гемопоезу у хворих на мієлодиспластичний синдром у віддалений період після опромінення - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЦЕНТР РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ 03.00.01 - радіобіологія УДК 576.32/.36:57.016:612.119:616.832:616-001.28 дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук Автореферат АПОПТОЗ, ІМУНОФЕНОТИП ТА ФУНКЦІОНАЛЬНА АКТИВНІСТЬ ЕЛЕМЕНТІВ ГЕМОПОЕЗУ У ХВОРИХ НА МІЄЛОДИСПЛАСТИЧНИЙ СИНДРОМ У ВІДДАЛЕНИЙ ПЕРІОД ПІСЛЯ ОПРОМІНЕННЯ Ільєнко Ірина Миколаївна Київ - 2007 Дисертацією є рукопис. В результаті аварії на ЧАЕС безпрецедентні за розміром групи населення зазнали багатофакторного впливу, у т.ч. зовнішнього та внутрішнього опромінення. Моніторинг системи кровотворення в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (УЛНА на ЧАЕС) показав, що серед порушень функціонування кровотворної системи одне з провідних місць займають якісні та кількісні зміни гемопоезу - лейкопенії, анемії, моноцитоз та лімфоаденопатії, що є прогностично несприятливими щодо розвитку злоякісних захворювань системи крові [А.Е. Романенко и др., 2005]. Особливу увагу привертає мієлодиспластичний синдром (МДС), що включає групу захворювань, яка характеризується клональними порушеннями кровотворення. Між тим, функціонування та загибель клітин чітко контролюються мембранними рецепторами та їх лігандами, які активують як процеси проліферації, так і апоптозу, порушення яких встановлено при дії іонізуючого опромінення [Darroudi et al., 2005]. Дисертаційну роботу виконано у структурі науково-дослідних робіт (НДР) відділу клінічної імунології Інституту клінічної радіології (ІКР) Наукового центру радіаційної медицини (НЦРМ) АМН України. 1998-2000 рр. НДР: „Вивчити клітинно-молекулярні механізми взаємодії мікрооточення та імунної системи при дизгемопоетичних змінах кровотворної системи у післяаварійний період” на замовлення АМН України (№ держреєстрації 0198U004901). 2. Встановити особливості імунологічного фенотипу елементів гемопоезу ПК та КМ хворих на МДС у віддаленому періоді після дії іонізуючої радіації. 2. Периферична кров та кістковий мозок УЛНА на ЧАЕС 1986 р., опромінених в діапазоні доз від 0,04 до 0,92 Зв, хворих на МДС. Процеси апоптозу, активації та диференціювання в імунній та кровотворній системах в УЛНА на ЧАЕС та хворих на МДС у віддалений період після опромінення. Цитофлуориметричний аналіз - визначення субпопуляційного складу імунокомпетентних клітин (ІКК), експресії поверхневого фенотипу ГК та експресії активаційних маркерів у прямому імунофлуоресцентному тесті. Культуральні - формування короткочасових культур клітин для оцінки активаційної та проліферативної відповіді лімфоцитів на стимуляцію мітогеном - конканаваліном А (Кон А); вплив верапамілу, як індуктора апоптозу на ГК та ІКК ПК та КМ in vitro. Вперше визначено особливості процесів запрограмованої клітинної загибелі елементів гемопоезу на різних стадіях їх диференціювання у хворих із радіаційно-асоційованим МДС: на підставі дослідження молекулярних перебудов цитоплазматичної мембрани, вперше встановлено залежність рівня апоптозу у хворих на МДС від дозових навантажень у діапазоні від 0,04 до 0,92 Зв; встановлено порушення „апоптозної програми” нейтрофілів у хворих на МДС, що проявляється у зниженні чутливості до дії індуктору апоптозу та супроводжується відповідними змінами експресії поверхневих антигенів; вперше серед УЛНА на ЧАЕС 1986 р. встановлена позитивна кореляційна залежність між рівнем CD95 та дозою опромінення; зафіксований стан підвищеної активності у структурно-функціональній системі феномену запрограмованої клітинної загибелі у віддалений період після опромінення. Встановлено особливості імунофенотипу популяції бластних клітин, яка характеризується експресією CD34 , CD71 , CD117 , CD34 117 . Визначення інтенсивності флуоресценції (ІФ) у зеленому спектрі (FITC) - перший канал флуоресценції (FL1) та у червоному спектрі (PE) - другий канал флуоресценції (FL2) проводили у логарифмічному режимі. Паралельно проводили внутрішньоклітинне визначення антиапоптогенних молекул Bcl-2 (BD, США).