Дослідження теорії антропоцентризму в когнітивній та комунікативній лінгвістиці. Особливості дискурсів із висловлюваннями відмови в англійській та німецькій мовах. Аналіз заголовків, які сигналізують про антропоцентричну тональність прозових текстів.
Аннотация к работе
Антропоцентризм мовлення Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення антропоцентризму 1.1 Суть терміну «антропоцентризм» 1.2 Когнітивна лінгвістика - один з напрямів дослідження мовлення людини 1.3 Комунікативні лінгвістика - напрям, що повязаний з антропоцентризмом Розділ 2. Дослідження антропоцентризму мовлення 2.1 Антропохарактеристики висловлювань відмови 2.2 Антропоцентрична парадигма заголовків прозових текстів Висновки Список використаних джерел Вступ Для сучасного гуманітарного знання, що переживає зміну наукової парадигми, характерне безпосереднє звернення до людини, за якою признається функція основного організуючого начала, що визначає кінцеву зовнішність мови і всіх мовних побудов. Дане положення справ кваліфікується вченими як становлення в науках гуманітарного профілю антропоцентричної парадигми, що повернула людині статус міри всіх речей і що повернула її в центр всесвіту. Інтерес до людини спровокував своєрідний підхід до вивчення людського чинника на самих різних ділянках мови і мови, внаслідок чого на стику різних областей гуманітарного профілю виник цілий спектр філологічних дисциплін. Закони його творіння, детерміновані антропоцентричними моментами, можна вважати такими, що визначають для всіх текстових категорій і ознак. Текст володіє звязністю, цілісністю, завершеністю, модальністю й іншими категоріальними характеристиками тільки тому, що всі ці явища визначають континуум людського існування, поза яким людина не в змозі осмислити і пізнавати дійсність. Лінгвістика з часів Я. Грімма і В. фон Гумбольдта розглядає мову з антропоцентричних позицій. Людина має вивчатися як система зберігання і переробки інформації, описуватися та пояснюватися в термінах внутрішнього стану людини. Якщо в граматиці або лексиці достатньо важко або навіть неможливо встановити конкретного творця того або іншого мовного феномена, то текст завжди створення автора, що також є відповідним аспектом людського чинника. Як зазначає Дж. Брунер, «революціонери»-когнітивісти прагнуть повернути думку в науки про людину після «довгої холодної зими обєктивізму» [1, 21]. Представниками когнітивного підходу в семантиці є переважно американські вчені Дж. Лакофф, Р. Лангакер, Р. Джекендофф, Ч. Філлмор, Л. Талмі, А. Гольдберг, Дж. Тейлор, Ж. Фоконьє, Б. Рудзка-Остін, А. Ченкі та ін. Дослідження ТМА, почате Дж. Остіном, було спробою глянути на мову крізь призму дій носія мови і визначити значення уживання пропозиції в конкретних обставинах. В авторо- і комунікатороцентричній концепції у відношенні мовець - дискурс, як зазначає І.П. Сусов, автор проявляє своє его через комунікативну діяльність.