Філософські міркування щодо людської сутності, потенціалу і можливостей його реалізації. Парадоксальне соцільно-філософське бачення людини на вістрі світоглядно-ідеологічних протистоянь. Образ людини в епіцентрі ідейно-світоглядного цілепокладання.
Аннотация к работе
Антропологічно-гуманістичне вістря світоглядно-ідеологічних протистоянь: генеалогія, архітектоніка, каузальність Самчук З.Ф. Чи можливий справжній гуманізм в умовах несправжнього існування людини?. Еріх Фромм з цього приводу додавав: «Людина тільки тоді досягне найвищого ступеня об’єктивності й розуму, коли створить суспільство, в якому найпершою турботою і потребою індивіда буде відданість людському роду і його ідеалам» [11,182]. Жану Марітену належить блискуче порівняння людини з твариною, котра «годується трансцендентним». Не випадково Мераб Мамардашвілі визначав культуру як зусилля, зроблене з метою бути Людиною. Не випадково Альберт Швейцер прийшов до висновку: найбільш обізнані з нас відрізняються від решти лише тим, що найближче підійшли до сакраментального відкриття, згідно з яким людство й гадки не має, ким (чим) людина є і ким їй належить бути. Макс Шелер наголошував: «Ми вперше живемо в епоху, коли людина стала глибоко й безумовно «проблемною» для самої себе, коли вона не знає, ким є, але водночас знає, що вона цього не знає» [16,146].