Антропологічний аспект філософської системи С.Л. Франка - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УДК 13 (470) “1877/1950” Антропологічний аспект філософської системи С.Л. Франка Спеціальність 09.00.05 - історія філософії АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Вершина Вікторія Анатоліївна Дніпропетровськ 2007 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі філософії Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України Захист відбудеться “11” жовтня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.11 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філософських наук у Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, пл. Т.Г.Шевченка, 1, Палац студентів ДНУ, к. 30. Автореферат розісланий “5” вересня 2007 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор філософських наук, професор Окороков В.Б. АНОТАЦІЯ Вершина В.А. Антропологічний аспект філософської системи С.Л.Франка. Дисертація присвячена дослідженню антропологічного аспекту філософської системи С.Л.Франка в контексті російської і західноєвропейської філософської традиції. Наголошується, що проблема людини у філософії Франка не є ізольованою, а, навпаки, знаходиться в тісному взаємозвязку з проблемою суспільства. Показано, що затверджуючи духовність суспільного життя згідно самої його суті, С.Л.Франк робить спробу обґрунтування концептуальної єдності вирішення проблем людини і суспільства, яке базується на ідеї початкової проникнутості їх божественною всеєдністю, що створює основу для розуміння людини (“я”) і суспільства (“ми”) як нерозривно-незлиттєвої Всеєдності. Ключові слова: Срібний вік російської культури, антиномістичний монодуалізм, особистість, соборність, принцип служіння. Проанализированы идейные истоки и теоретико-гносеологические предпосылки философии С.Франка, сопоставлены философско-антропологические взгляды С.Франка и некоторых его предшественников (в частности, Плотина, И.Канта, К.Леонтьева, В.Соловьева) с целью выявления точек соприкосновения и отличия их позиций. У цьому виявляється вище призначення філософії - навчити людину, за словами І.Канта, “якою треба бути, щоб бути людиною” . Така цілісність формується в метафізичному світогляді, найбільш яскраво представленому російською релігійною філософією в особі В.Соловйова, М.Бердяєва, М.Лосського, Л.Карсавіна, С.Франка та ін. Фактом суспільної свідомості російська релігійна філософія стає в останнє десятиліття ХХ ст. Фахівці відзначають не просто зацікавленість, але особливу увагу до російської філософії, що виражає певні очікування і надії, які повязуються з працями російських мислителів. У сучасних соціально-історичних умовах виникає реальна можливість усвідомити і сприйняти філософську спадщину Франка у всій глибині поставлених ним фундаментальних проблем, центральною серед яких, безумовно, є проблема людського буття, взаємодії людини і соціуму. Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються наступні дослідницькі завдання: - розкрити зміст поняття “Срібний вік російської культури”, визначити основні характерні риси даної епохи і її вплив на формування світогляду С.Л.Франка; - виявити ідейні витоки і теоретико-гносеологічні передумови філософії С.Л.Франка, показати її самобутність; - порівняти філософсько-антропологічні погляди С.Франка і деяких його попередників (зокрема, Плотіна, І.Канта, К.Леонтьєва, В.Соловйова) з метою виявлення точок дотику і відмінності їх позицій в контексті зіставлення західноєвропейської та російської традицій; - здійснити критичний аналіз і розкрити зміст ключових понять соціально-антропологічної концепції С.Л.Франка (“особистість” - “соборність” - “служіння”); - проаналізувати розуміння С.Л.Франком феномену російської революції, яке безпосередньо витікає з його соціально-антропологічної концепції; - розглянути розуміння С.Л.Франком трагізму буття людини на основі інтерпретації ним творчості О.Пушкіна. Етика служіння дозволяє обєднати і примирити антагонізм двох онтологічних першооснов: людини і суспільства; - показано, що у всіх філософських побудовах С.Л. Франка послідовно виражене визнання споконвічної проникнутості людини і суспільства божественною всеєдністю, що створює основу для розуміння людини (“я”) і суспільства (“ми”) як нерозривно-незлиттєвої Всеєдності (обґрунтування Франком принципу соборності); - у результаті аналізу ключових понять соціально-антропологічної концепції розкрито розуміння С.Л. Франком феномену російської революції як підсумку єдиного європейського духовно-історичного процесу, в основі якого знаходиться гуманістична спроба людства відірватися від своєї божественної основи і затвердити нігілістичний раціоналізм граничної, позбавленої всякого духовного змісту і духовного кореня самодостатності людського розуму.