Дослідження антигенних властивостей дифтерійного токсину (ДТ) і його субодиниць у дітей з різними формами дифтерійної інфекції та після вакцинації. Імунобіологічна активність ДТ, яка дозволяє протидіяти імунній системі. Вдосконалення діагностики дифтерії.
Аннотация к работе
в систему дополнительного уравнения позволило смоделировать реакцию организма на введение противодифтерийной антитоксической сыворотки (ПДС) лошади. Кроме того, в работе проверена гипотеза, что ДТ, благодаря своим антигенным свойствам, может проникать в клетки иммунной системы не только через специальный рецептор к нему - HB-EGF. Для этого in vitro изучена иммунобиологическая активность ДТ по отношению к клеткам иммунной системы нечувствительных к токсину мышей, у которых HB-EGF не способен связываться с ДТ, и чувствительных к токсину морских свинок. Для получения В-лимфоцитов, специфичных к ДТ, животные иммунизированы рекомбинантным дифтерийным токсоидом, у которого отсутствует N-концевой фрагмент из 28 аминокислотных остатков, отвечающий за токсический эффект. Не зважаючи на те, що молекулярна будова і механізм дії цього токсину досліджувались з моменту його відкриття наприкінці XIX століття, антигенна будова ДТ і особливості його розпізнавання антитілами та рецепторами імунних клітин почали активно вивчатися лише протягом останніх 10-15 років. Бурхливий розвиток досліджень антигенних властивостей ДТ обумовлений поширенням дифтерійної інфекції в 1990-1998 роках в країнах Східної Європи, в тому числі й в Україні. Виникнення епідемії дифтерії повязують, в першу чергу, з недосконалістю існуючих протидифтерійних вакцин і методів діагностики захворювання, а також з існуванням явища носійства дифтерійних бактерій, причини якого до сих пір не зясовані. Розробка сучасних діагностикумів на основі імуноферментного аналізу (ІФА) також вимагає знання особливостей імунного розпізнавання ДТ у хворих на дифтерію, за якими можна було б чітко диференціювати їх від вакцинованих людей. Показано, що найбільш чутливим методом виявлення ДТ є метод сендвіч-ІФА з використанням біотинильованих похідних F(abґ)2-фрагментів антитіл коня проти ДТ та конюгату стрептавідину з полімерною пероксидазою. Автор щиро вдячний співробітникам вищеназваних організацій і висловлює особливу подяку к.б.н. Д.В. Колибі і В.В.