Становище українського селянства в складі Речі Посполитої. Посилення феодального гніту. Дискримінація українського селянства у національних та релігійних питаннях. Участь селянства у козацько-селянських повстаннях.
Аннотация к работе
Міністерство освіти України Волинський державний університет імені Лесі Українки Історичний факультет Кафедра історії України на правах рукопису Лозовицька Наталія Миколаївна Антифеодальні виступи селян на Україні у другій половині XVI - першій половині XVII ст. Спеціальність: 7.030301 - історія України Робота на здобуття спеціалізації бакалавра Науковий керівник кандидат історичних наук, доцент Шабала Ярослав Миколайович Луцьк - 2001 Зміст Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Становище українського селянства в складі Речі Посполитої. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Участь селянства у козацько-селянських повстаннях. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .70 ВСТУП Актуальність теми зумовлена необхідністю більш ґрунтовного дослідження теми на основі документальних джерел і потребою детальнішого висвітлення ряду аспектів проблеми, зокрема, слід чіткіше визначити характер і масштаби, форми пасивного опору селянства, дослідити економічне підґрунтя соціальних конфліктів, визначити соціальну природу найбільших повстань кінця ХVІ - 20 - 30 рр. У цих працях показується важке становище селянства, його боротьба проти польських і місцевих феодалів. Проблема козацько-селянських виступів в Україні в 2 половині ХVІ - 1 половині ХVІІ ст. досліджував Антонович В. у працях “Про козацькі часи на Україні” [2], “Коротка історія козаччини” [1], Леп’явко С. А. в праці “Козацькі війни в ХVІ ст. в Україні” [27], Щербак В. О. в праці “Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648 - 1654 рр.” [43] та ін. Вивченню даної проблеми на території Волині займалися такі дослідники, як Ткачук А. П. [38,39], Кіку І. О. [22] у статтях, які вміщені в збірках: “Минуле і сучасне Волині: Проблеми джерелознавства”, “Архіви України”. В науковій періодиці, зокрема в “Українському історичному журналі” надрукована стаття Щербака В. О. “До питання про еволюцію класово-станової структури феодального суспільства України” [45]. Велика кількість праць, у яких висвітлюється дана тематика, видані ще за радянських часів. Виходячи з того, що розпочинало ці конфлікти козацтво, яке і було організованою рушійною силою, то метою цих рухів був захист у першу чергу станових козацьких інтересів, а селянство приєднувалося до козаків, оскільки їх виступи були спрямовані проти спільного ворога - магнатів і шляхти, то ці повстання доцільніше трактувати як козацько-селянські. У своїх працях вони детально аналізують економічні, політичні, соціальні, етнічні процеси, що мали місце в Україні у 1569 - 1648 рр. і у цьому контексті висвітлюють причини соціальних конфліктів, визначають їх характер. Цікавими є регіональні дослідження, у яких автори: показують перебіг повстань в окремих регіонах і населених пунктах, серія історичних портретів козацьких ватажків. Територіальні межі - українські землі, що перебували у 1569 - 1648 рр. у складі Речі Посполитої (Волинь, Холмщина, Підляшшя, Галичина, Поділля, Київщина, Брацлавщина, Чернігівщина). Це - скарги власників на державців з приводу вчинення за час оренди маєтків зловживань; на ін. шляхтичів за невидачу селян-втікачів; на селян за різні прояви протесту, за виключення підданих; судові позови; декрети, апеляції різного змісту; 2) матеріали сеймового походження; конституції вольних сеймів, промови, постанови; 3) листи польських коронних гетьманів, інших воєнних начальників, листи і універсали козацьких ватажків, військові реляції, звіти польських комісарів; 4) документи, що вийшли з королівської канцелярії. СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА В СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ 1.1. Внаслідок люблінської унії 1569 р. Велике князівство Литовське і Польща об’єдналися в єдину державу під назвою Річ Посполита. На цих землях було встановлено польське право на зміну литовському, за яким права українського селянства ще більше утискались, тобто збільшився феодальний і національний гніт не тільки в селах, а й по всій Україні. У другій половині ХVІ ст. посилився тиск феодалів на селянство України. Пани не тільки позбавили селян можливості переходу, а й на свій розсуд почали розпоряджатися їхніх майном і навіть життям. ХVІІ ст. фактично поділили між собою наймогутніші магнати: Волинь належала Острозьким і Заславським, Київщина - Вишневецьким і Збаразьким. На ці землі накинулись магнати Замойські, Струсі, Жолковські, Калиновські, Конєцпольські, Потоцькі, середня й дрібна шляхта; не відставало від них і католицьке духовенство. Внаслідок розширення фільваркового господарства, з одного боку, і безперервного процесу освоєння окраїн, з другого, набагато зросла площа оброблюваних земель. У 1608 р. чинші Кирилівського монастиря захопили в маєтку Соколовського під Києвом 4 волів. Що ж до винограду, то, за словами М. Литвина, цю культуру знали в багатьох місцях, зокрема на Київщині. 1569 року в старостах Руського воєводства діяло 2 тисячі млинів. Ці “артикули” князя К. Аж нарешті в кінці 1594 року остаточно вироблено акт про унію й предложено його королю та п