Філософія - звернення до фундаментальних основ буття, головні етапи її становлення та розвитку як наукового напрямку. Особливості та видатні представники античної філософії, фактори формування їх світогляду та новаторських ідей, досягнення та значення.
Аннотация к работе
Антична філософія філософія науковий античний Антична спадщина складається з теоретичних роздумів та специфічного світовідношення і світосприйняття, що й створювало неповторний спосіб життя. Філософія - це звернення до фундаментальних основ буття. За М. Гайдеґґером, вона є запитуванням, яке водночас ставить під запитання того, хто запитує. Це звернення людини, що усвідомила своє дійсне призначення. Людина має не тільки зрозуміти таке своє серединне положення, але й усвідомити власне призначення. Філософ, навпаки, шукає смисл буття за допомогою власного «я». Відомо, що для Сократа і Платона філософування було дійсним способом буття-мислення, коли філософія змогла заявити про себе як логіка (діалектика) тільки тому, що була етикою, яку надихав суттєвий логос. Рання класика (VI-V ст. до н. е.) трактує чуттєвий космос інтуїтивно (досократики); середня класика - дискурсивно, як пошук наделементних узагальнень (софісти, Сократ); відношення високої класики до космосу - діалектичне і загальнокосмологічне, тобто у вигляді системи ієрархічних рівнів категорій (Платон); у пізній класиці чуттєвий космос розумівся не категоріально-діалектично, а енергійно, у вигляді вчення про Розум-першодвигун як межу всіх чуттєво-елементарних проявів (Арістотель). У 529 імператор Юстиніан закриває А., мотивуючи цей крок боротьбою з язичництвом. Принципового значення для становлення грец. філософії набуло вчення А. про Розум - «Нус».