Види античної поезії. Основоположники комедійного жанру. Різниця між трагедією і сатиричною драмою. Дослідження літературної спадщини Гомера. Елементи сценічного оформлення і музичної композиції "Одіссеї" та "Іліади". Використання діалектизмів і метафор.
Аннотация к работе
Античні поетики Серія «Бібліотека античної літератури» М. Борецький, В. Зварич Переклали Юрій Мушак і Йосип Кобів Грамота. 2007 Предметом нашої розмови буде поезія та її види, значення кожного з них і те, як треба опрацьовувати фабулу, якщо хочемо, щоб поетичний твір був художній; далі розглянемо питання, зі скількох і яких частин він складається, а також усе інше, що стосується нашої теми. Епос, трагедія, а далі комедія, дифірамбічна поезія1, більша частина флейтової і кіфаричної музики - усе це взагалі наслідувальні мистецькі форми. Відрізняються вони одна від одної трьома моментами - різними зображальними засобами, різними предметами та способом зображування. Подібно до того, як деякі митці відтворюють шляхом наслідування численні предмети - одні кольорами й формами, інші - голосом, завдяки майстерності або вправі, так само й у всіх названих видах поетичної творчості відтворення відбувається за допомогою ритму, слова й мелодії, причому користуватися цими засобами можна всіма зразу або кожним зокрема. Мелодією і ритмом користується флейтова та кіфарична музика, а також інші види музики такого самого значення, наприклад гра на сопілці. За допомогою ритму, без мелодії, здійснюється наслідування в танці, тому що танцюристи своїми ритмічними рухами відтворюють характери, почуття, дію. Адже не маємо загальноприйнятої назви для мімів Софрона і Ксенарха3, ні для сократівських діалогів4, ні для творів, написаних ямбічним триметром5, елегійним дистихом6 та іншими віршовими розмірами. До поетів вони зараховують навіть тих, що віршем пишуть на медичні або природничі теми, тоді як у Гомера й Емпедокла7 немає нічого спільного, крім віршової форми. З уваги на те, що поети показують людей у дії, ці люди обовязково повинні бути або добрі, або погані, бо поведінці людини завжди дають таку характеристику, зваживши, що люди різняться між собою чесністю або нечесністю. Так роблять живописці. Наприклад. Гомер показує людей кращих, Клеофонт13 - звичайних. а Гегемон із Фасоса14, перший представник пародії, і Нікохар, автор «Деліади»15, - гірших, ніж вони є насправді. Згідно з цим Софокла17 можна б порівняти, з одного боку, із Гомером, оскільки вони обидва зображають благородних людей, а з іншого - із Арістофаном18, оскільки один і другий показують людей у дії, причому в драматичній дії. Саме тому «Маргіт» має такий самий звязок з комедією, як «Іліада» й «Одіссея» - з трагедією. Трагедія є відтворенням дії і передовсім змалюванням дійових осіб завдяки дії. Так, складаючи «Одіссею», він не змалював усього, що трапилося з героєм, наприклад, як його поранено на Парнасі або як він прикидався божевільним38, коли збиралися на війну, - бо ні одна з цих подій не випливала з іншої на основі Ймовірності, а він розгорнув «Одіссею» і також «Іліаду» навколо однієї події.