Ресурсозбереження як напрям підвищення ефективності економіки в індустріально розвинених зарубіжних країнах. Наявність системи жорсткого стратегічного планування діяльності - фактор, від якого залежить економічна успішність концернів у Німеччині.
Аннотация к работе
Україна не перша і не остання країна, яка здійснює пошук механізмів та форм поєднання економічних інтересів держави та агентів адміністративно-територіальних утворень, що перебувають під її юрисдикцією. Потреба в критичному переосмисленні наявних концептуальних засад державної політики використання і розвитку ресурсного потенціалу регіонів на предмет їх „розв’язувальних здатностей” значною мірою зумовлена зміною режиму відтворення економічного життя в країні. При цьому насамперед, доцільно розглянути світовий досвід наукових уявлень про місію (призначення) регіональної політики щодо використання та розвитку ресурсного потенціалу, роль держави в її здійсненні, місце цієї політики в системі державного регулювання економічного життя суспільства, її взаємозв’язок з макро- та мікро господарською політикою, механізми реалізації зазначеної політики. Формування та розвиток теорій державного регулювання економічного розвитку регіонів, які насамперед пов’язують з працями Е. Гувера, С. Денисона, А. Льоша, Т. Хегерстранда та інших, певною мірою дають відповідь на два основних питання, а саме: про необхідність, цілі та об’єкти державного регулювання економічного розвитку регіонів та якими мають бути методи стимулювання економічного піднесення обраних регіонів. Другу групу утворюють Італія й Німеччина - країни, в яких існують серйозні внутрішні диспропорції в розвитку окремих регіонів та значних частин території держави.