Загальна оцінка витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Економічний аналіз як галузь економічної науки. Зв"язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами. Аналіз структури, стану та рівня використання земельних угідь.
Аннотация к работе
3.Як розуміти вирази «собівартість випущеної продукції» і «собівартість реалізованої продукції»? Охарактеризувати основні статті калькуляції згідно з ПБО 16 «Витрати». Як групуються витрати за економічними елементами? На основі яких джерел інформації розраховується показник «затрати на 1 гри. товарної продукції»? 12.У розрізі яких техніко-економічних факторів обчислюється зниження собівартості продукції?Аналіз собівартості продукції, робіт та послуг має важливе значення, оскільки дозволяє пояснити тенденції зміни даного показника, виконання плану, розраховувати вплив на приріст собівартості, визначити резерви і дати оцінку роботи підприємства стосовно використання можливостей зниження собівартості продукції. Це проявляється в тому, що собівартість є базою ціни товару і водночас «обмежувачем» для виробництва (ніхто не випускатиме продукцію, ринкова ціна якої нижча за її собівартість). Але перш ніж перейти до аналізу собівартості продукції, необхідно ознайомитися з її сутністю, тобто перевірити, які ж витрати підприємство включило в собівартість продукції за звітний період, оскільки від цього залежить достовірність визначення суми собівартості. Водночас є й такі витрати, які включаються у собівартість продукції, але не мають прямого звязку з виробництвом (наприклад, оплата часу виконання державних обовязків працівниками підприємства тощо). Отже, аналізуючи загальновиробничі витрати, необхідно зазначити, що частина з них може бути постійною, ішла - умовно-постійною, умовно-змінною, а частина в цілому - змінною (витрати на отримання та експлуатацію обладнання), за винятком першої статті цих витрат.Калькулювання - це обчислення собівартості продукції (окремих виробів), яке потрібне для обґрунтування цін на продукцію, розрахунку рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакової продукції на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів. Його обєктом може бути продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється. Калькулювання іншої продукції, робіт (послуг) має допоміжне значення. Метод калькулювання за неповними витратами передбачає охоплення не всіх витрат на виробництво продукції. Коли підприємство випускає один вид продукції, собівартість одиниці продукції обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції.Ці величини не є порівнювальними, оскільки в плані наводяться витрати на всю продукцію. Аналіз же собівартості здійснюється лише для фактичного випуску, який ніколи не відповідає плановому обсягу, а перерахунок фактичного випуску на планові норми, ціни не здійснюється, оскільки, як відомо, не вся продукція має товарний вигляд, адже на підприємстві є залишки незавершеного виробництва. А класифікація витрат за елементами, як відомо, передбачає, передусім, витрати на виробництво всієї продукції. Якщо ж порівнювати питому вагу вказаних показників, то ми приходимо до протилежного висновку: за звітний період була порушена структура цих витрат, що свідчить про перевитрати на підприємстві, які слалися за рахунок збільшення трудомісткості продукції ( 0,21%), перевитрат паливно-енергетичних ресурсів (1,86 1,89 = 3,85%) і зростання фондомісткості продукції (підвищення питомої ваги амортизаційних відрахувань на 0,17%). Витрати за статтями собівартості відрізняються від витрат за елементами тим, що вони відображають витрати, повязані з виробництвом і реалізацією продукції за звітний період.Виявлення шляхів подальшого зменшення собівартості продукції досягається за допомогою вивчення собівартості одиниці продукції. Цей етап включає: - підрахунок загальної суми постійних витрат на виготовлення всієї продукції; Фактичні витрати порівнюють з плановими за кожним видом використаних матеріалів, розраховують відхилення і вплив факторів на зміну цих витрат. На відхилення фактичних витрат від планових впливають фактори:-зміна норм витрат; За рахунок економного використання матеріалів у цілому одержано економію на 50 тис. грн., але за рахунок збільшення витрат по другому виду матеріалів допущені перевитрати в сумі 25 тис. грн., що і вважатиметься резервом зниження матеріальних витрат.Аналіз капітальних інвестицій по формуванню основного стада. Аналіз капітальних інвестицій для придбання основних засобів і закладання багаторічних насаджень.Аналіз звіту про фінансові результати. Аналіз суми прибутку за видами реалізованої продукції.
План
План
1. Загальна оцінка витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.
2.Основні обєкти калькулювання й аналізу собівартості продукції.
3. Аналіз собівартості за елементами витрат та статтями калькуляції.
4. Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції.
3.Г.В.Савицька «Економічний аналіз діяльності підприємства» ст. 228-273;
4. В.І.Іващенко «Економічний аналіз господарської діяльності» ст. 102-111.
Питання для самоперевірки: 1.Значення, завдання і система інформаційного забезпечення аналізу собівартості продукції.
Загальна схема формування витрат підприємства та їх аналізу.
Список литературы
1. Бурдюг Н.М. Конспект лекцій для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з економічних спеціальностей. - К., 2000. с.3-14.
2. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: Вища школа, 1999.- с.4-24.
3. Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2000. - с.11-37.
4. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: Урожай, 1995. - с. 7-39.
5. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - с.39-50.
6. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - с. 15-75
Питання для самоконтролю: 1. Суть і завдання економічного аналізу.
2. Обєкти методи і прийоми аналізу.
3. Роль абсолютних, відносних і середніх величин у фінансово-економічному аналізі.
4. Суть методів порівняння, групування та балансового методу.
5. Суть і значення методів ланцюгових підстановок та різниць.
6. Характеристика індексного методу аналізу, як одного з прийомів елімінування.
7. Види управлінського аналізу та організація аналітичних робіт.
8. Звязок економічного аналізу з іншими дисциплінами і науками.
1. Економічний аналіз як галузь економічної науки
Із переходом до ринкових відносин у народному господарстві України виникло безліч проблем і невирішених питань. Розвязання їх потребує використання наукових засобів, які має у своєму арсеналі економічна наука і насамперед така її галузь, як економічний аналіз.
Метою економічного аналізу є вивчення наслідків діяльності всіх підприємств і господарських установ, визначення впливу факторів на їх відхилення для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності та стабільності їхньої роботи.
Економічний аналіз як наукова дисципліна - це система спеціальних знань, повязана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, виявленням глибинної їх суті і причин, що спричиняють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобовязань, виробничих потужностей, і обєктивною оцінкою їх виконання.
Окремо треба вказати на можливості економічного аналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управління складається з двох етапів. На першому етапі на підставі відповідної інформації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу. На другому етапі, якщо аналіз визначить необхідність втручання з метою зміни якихось параметрів у ньому, приймається власне управлінське рішення. Причому аналітик може підготувати для менеджера навіть проект цього рішення.
В умовах ринкових відносин система планування в середині підприємства зберігається, проте змінюються його обсяги і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обґрунтування планових показників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва і витрачання ресурсів, з одного боку, попиту, ринкових цін та ефективності роботи - з іншого, є необхідною умовою планування діяльності підприємства. Усі виробничі й фінансові процеси, а також загальні наслідки діяльності підприємства мають належно контролюватися. Це забезпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємства за станом виконання планових завдань, організаційних заходів, вказівок тощо за допомогою аналітичного опрацювання повсякденної інформації, яка характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує й інша форма контролю - наступний. Він здійснюється як ревізія фінансово-господарської діяльності роботи підприємства, тематична перевірка з боку податкової адміністрації, аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, за дорученням наглядової ради акціонерів, банку. Цей контроль ґрунтується на аналізі даних про роботу господарського субєкта, тобто виступає як одна із форм аналітичного обстеження підприємства.
Розвитку методів аналізу сприяло формуванню його як самостійної дисципліни. Це повязано з формуванням єдиних засад і систем бухгалтерського обліку і впровадженням типових форм звітності.
Удосконалення обліку та контролю викликало потребу в розробці спеціальних прийомів вивчення якості обліку і наслідків діяльності, зокрема на підставі підсумкових даних звітів підприємств. Стандартизація бухгалтерських документів, регістрів і звітних форм дуже сприяла роботі з впровадження аналізу, більше того, це дало змогу розробити чимало єдиних, стандартних методів аналізу економічної інформації.
2. Предмет і завдання економічного аналізу
Кожна наука має свій предмет, який вона вивчає. Предметом економічної науки є, як відомо, виробничі відносини людей.
Економічний аналіз має справу з тими відносинами, які формуються в межах підприємств і навколо них. Предметом економічного аналізу є фінансово-господарська діяльність підприємств і установ. Проте наявні методи аналізу дають змогу вивчати роботу окремих галузей та регіонів і всього господарства країни взагалі.
На відміну від предмета обєкти аналізу - це насамперед окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники. Усі обєкти аналізу у своїй сукупності є предметом економічного аналізу. Обєктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції та прибуток, ритмічність виробництва тощо.
Систематизований перелік обєктів чи питань аналізу, що вивчаються в курсі, являють його зміст.
Предмет аналізу та його обєкти пізнають через систему соціально-економічних показників, які являють собою поняття, що відображають кількісні та якісні характеристики нових явищ, виробничих ресурсів, рівень технологічної, економічної, соціальної й екологічної ефективності господарських процесів як усієї діяльності підприємства, так і окремих її сторін. Кожний показник має свій числовий вираз, який характеризує конкретний вимір аналізованого обєкта, а також його зміст - соціально-економічну сутність.
Показники поділяють на кількісні і якісні, натуральні, вартісні й трудові, абсолютні та відносні, прямі й обернені, результативні й факторні, загальні, часткові, середні, специфічні, синтетичні й аналітичні, елементні, первинні, похідні й комбіновані, затверджувані, договірні, розрахункові тощо.
Кількісні показники - характеризують абсолютні розміри, повязані з виміром аналізованих обєктів і кількісними змінами, які відбуваються в них (земельна площа, розмір основного й оборотного капіталу, чисельність працюючих, обсяг виробництва і продаж тощо); якісні - істотні особливості окремих обєктів, аналіз і закономірності їх розвитку (конкурентоспроможність, рентабельність, платоспроможність, ліквідність тощо); натуральні показники обчислюють у фізичних одиницях виміру, вартісні - у грошовому виразі, трудові - у затратах праці.
Абсолютні - відображують розмір (величину, обсяг) аналізованого обєкта, їх обчислюють у натуральних, вартісних або трудових вимірниках; відносні - показують співвідношення між абсолютними показниками, обчислюють їх у відсотках, індексах, коефіцієнтах і вони характеризують рівень, структуру аналізованого обєкта тощо; прямі - характеризують безпосередньо аналізований обєкт, обернені (зворотні) - непрямо (продуктивність праці -трудомісткість, фондовіддача - фондомісткість тощо); результативні (оціночні) - це ті, що є наслідком здійснення процесу, господарської операції; факторні - що забезпечили цей результат; загальні характерні для підприємства в цілому; часткові - характеризують роботу окремої галузі чи структурного підрозділу підприємства, тобто організаційної системи нижчого порядку; середні - одержують як усереднений результат кількох однорідних показників; специфічні притаманні окремим обєктам аналізу або окремим їх параметрам; синтетичні (узагальнюючі, інтегральні) - характеризують складні соціально-економічні комплекси; аналітичні - розраховані в результаті їх аналізу; елементні (прості) - показники найнижчого рівня, які не втрачають якісних ознак (елементний показник, який є першоосновою певного явища, процесу, називають первинним, усі інші - похідні); комбіновані - охоплюють кілька сторін характеристики обєкта аналізу (люд-дні, т-км тощо); затверджувальні - ті, що доводяться підприємству директивне і контролюються державою чи іншим адміністративним органом (фіскальні нормативи, допустимі норми вмісту шкідливих речовин тощо); договірні на противагу затверджуваним - обумовлюються в договорах, угодах, а розрахункові мають характер обслуговуючих і їх обчислюють на підприємстві, у виробничому підрозділі тощо.
Величина показників та їх якісна характеристика в процесі господарської діяльності постійно змінюються під впливом певних причин і умов, які називають факторами. Останні на сільськогосподарських підприємствах поділяють на соціально-економічні, виробничо-технологічні, природно-екологічні, зовнішні та внутрішні, інтенсивні й екстенсивні, головні та другорядні, постійні і тимчасові, загальні й специфічні, вимірювані та невимірювані тощо.
Соціально-економічні фактори забезпечують господарську діяльність і характеризують підприємництво, творчу ініціативу працівників, рівень їх кваліфікації, стан управління виробництвом, матеріального та культурного добробуту членів колективу, соціально-психологічні умови праці, її охорону і техніку безпеки на підприємстві.
До виробничо-технологічних факторів відносять сукупність умов, які забезпечують здійснення виробництва в заданому режимі, їх розглядають у двох напрямах: як виробничі ресурси і технологічні фактори. До перших належать знаряддя, предмети праці й сама праця, і аналізують їх як з погляду забезпеченості ними виробництва, так і ефективності їх використання.
Крім зазначених, у сільськогосподарському виробництві особливо важливим є фактор часу, оскільки проведення робіт тільки в оптимальні строки забезпечує одержання передбачуваних (запланованих) результатів.
Проте наявність ресурсів характеризує лише потенційні можливості здійснення виробничого процесу. Для трансформування їх у продукт необхідні певні умови, а саме: відповідні технологія, організація виробництва і праці, управління виробничими процесами тощо. Ці умови складають групу технологічних факторів.
До природно-екологічних належать: місце розташування підприємства, якість земельних угідь, розмір і конфігурація полів, метрологічні умови, несприятлива дія яких із-за високої культури землеробства значно знижує очікувані результати. Вивчення цих факторів необхідно не стільки для виявлення кількісного їх впливу на кінцеві результати виробництва, скільки для зведення негативного впливу несприятливих погодних умов до мінімуму. Останнім часом на результати господарювання і життєдіяльність людини негативно впливає екологія. Це проявляється як прямо, так і опосередковано.
Завдання аналізу - знайти ступінь цього вилину, щоб розробити заходи щодо його зменшення.
Зовнішні фактори - це обєктивні умови, які не залежать від підприємства (природні, фіскальна, імпортно-експортна політика держави тощо) і по суті не піддаються прямому впливу з його боку; внутрішні - піддаються господарському регулюванню.
Інтенсивні - повязані з підвищенням ефективності використання ресурсів та інших складових виробничого процесу; екстенсивні - з додатковим залученням ресурсів, що в умовах наростання обмеженості в них - небажане.
Головні - є вирішальними у формуванні того чи іншого результативного показника; другорядні - допоміжними.
Прикладом постійного фактора є дія продуктивності праці на результати господарювання, тоді як засвоєння нової технології, додаткових виробничих потужностей, впровадження нових виробничих відносин мають тимчасовий характер.
Загальні фактори притаманні різним аграрним формуванням (забезпеченість трудовими ресурсами, продуктивність праці тощо), а специфічні - окремим їх ланкам (сортність зерна, вміст жиру в молоці і його кислотність, товарооборот, ринкова ціна акцій тощо).
Велика група факторів має числові характеристики, і їх можна виміряти: продуктивність праці, рівень рентабельності, платоспроможність тощо. Деякі фактори неможливо виміряти (ступінь підприємливості працівника, придатність керівника до управління, кількісні характеристики поліпшення управління виробництвом, мікроклімат у колективі тощо). Проте використовуючи непрямі оцінки, різні тести, можна виміряти і ці фактори, що дозволяє виявити їх кількісний вплив на результативні показники.
На сільськогосподарських підприємствах дія факторів значною мірою зумовлюється особливостями виробництва, до яких, крім природних умов, належать сезонність, розрив у часі між періодом виробництва і робочим періодом, споживання частини виробленої продукції на своєму підприємстві тощо.
Поділ аналітичних показників і факторів за різними ознаками дає можливість систематизувати наше уявлення про аналізований обєкт, допомагає організувати його системне вивчення з метою встановлення відповідності розвитку вимогам обєктивних законів, намітити основні напрями поліпшення.
Обєкти і цілі економічного аналізу визначають його завдання. Основне з них полягає в постійному контролі за ходом виконання завдань, поставлених перед кожним виробничим підрозділом та підприємством у цілому. У процесі аналізу виявляють фактори, які позитивно чи негативно впливають на досягнення поставленої, мети, зіставляють одержані результати з показниками передових господарств, розробляють заходи щодо впровадження їх досягнень.
Важливим завданням економічного аналізу є оцінка результатів господарської діяльності підприємств та їх підрозділів, контроль за виконанням внутрішньогосподарських і комерційних завдань, правильним застосуванням моральних і матеріальних стимулів відповідно до кінцевих результатів. У процесі аналізу зясовують, яких заходів було вжито для подальшого зміцнення комерційного та внутрішньогосподарського розрахунку, які економічні важелі використано для цього.
Економічний аналіз повинен сприяти підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва, який значною мірою залежить від впровадження досягнень науки, техніки, передового досвіду, подальшого розвитку спеціалізації та агропромислової інтеграції, а також від використання внутрішньовиробничих резервів. Останні обєктивно існують у всіх трьох основних елементах виробництва: • праці (підвищення її продуктивності);
• предметах праці (раціональне й економне витрачання кормів, насіння, сировини, матеріалів тощо);
· засобах праці (раціональне використання будівель, машин, обладнання, інструментів тощо).
Завдання аналізу - виявлення зазначених резервів, розробка і впровадження заходів, спрямованих на збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості, підвищення рівня рентабельності, економічної ефективності. Це набуває особливої важливості у період впровадження ринкових відносин.
3. Методи і прийоми економічного аналізу, їх характеристика
Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітична обробка (головним чином первісна), найпоширеніші: · використання абсолютних і відносних величин;
· використання середніх величин;
· порівняння;
· побудова рядів динаміки;
· групування;
· балансовий метод;
· індексний метод.
Абсолютні величини економічних явищ і процесів - це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без використання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.
Відносні величини - це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (відсоток, питома вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини дають точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища. Наприклад, "Підприємство № 1 за 2002 рік одержало прибуток у розмірі 0,17 грн. на одну гривню вкладеного власного капіталу, а підприємство № 2 - 0,53 грн. на одну гривню вкладеного власного капіталу". Те саме можна сказати про вирази: "У 2002 році підприємство виробило продукції на суму 3400 тис. грн." і "Випуск продукції підприємства в 2002 році становив 82,4 % до обсягу продукції за 2001 рік" тощо.
Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Наприклад, підрахувавши середньомісячні заробітки на одного працівника на підприємствах А і Б, що становили 197 і 232 грн., можна робити певні висновки і використовувати ці дані для аналізу інших економічних показників.
В аналізі важливе значення має якість середніх величин, що цілком залежить від однорідності усереднюваних обєктів. Середня величина тільки тоді відображає дійсно типовий, узагальнюючий рівень аналізованого показника, якщо вона розрахована, виходячи з однорідної сукупності.
В економічному аналізі найчастіше використовуються такі середні величини: • середня арифметична проста;
• середня арифметична зважена;
• середня хронологічна;
• середня квадратична.
Середня арифметична проста (незважена) застосовується для аналізу не згрупованих даних. Наприклад, якщо треба обчислити середньомісячну заробітну плату на підприємстві, треба врахувати фактичний заробіток кожного працівника, тобто обчислити загальний фактичний фонд заробітної плати і розділити його на кількість працівників. Аналогічно визначається, скажімо, середньорічна сума прибутку (річний прибуток ділиться на 12), середня за рік відпускна ціна на певний вид виробів підприємства (вартість реалізованої за рік продукції ділиться на її кількість) тощо.
Якщо ж аналізуються показники, явища, які в межах сукупності входять до системи інших показників, причому за ними варіанти аналізованих величин мають неоднакову чисельність, застосовується середня арифметична зважена. Наприклад, якщо є дані про середньомісячну заробітну плату на одного працівника в трьох цехах підприємства відповідно 174, 191 і 199 грн., то, не врахувавши кількість працівників у кожному з цехів, визначити середню заробітну плату для трьох цехів підприємства в цілому неможливо. Не має сенсу це робити шляхом застосування простої середньої (174 191 199): 3, бо це буде фіктивна середня хоча б через те, що, перемноживши одержаний результат на загальну кількість працівників, не можна одержати загальної суми фонду заробітної плати цехів. Для правильного розрахунку середньої заробітної плати в таких і подібних випадках застосовується формула середньої зваженої величини (X зв): , де х1 - варіанти значень аналізованого показника;
f1 - частоти (ваги).
Якщо у вищенаведеному прикладі відомі дані про чисельність працівників трьох цехів (відповідно 65, 119 і 21 особа), то середня заробітна плата становитиме
(174 • 65 191 • 119 199 •21): 205 = 186,43 грн.
Середня хронологічна розраховується при аналізі показників, які задані дискретно, тобто у формі величин, які характеризують явище на певні моменти, на певні дати. Якщо є показники, які характеризують аналізоване явище за період, розбитий на рівні проміжки часу, середня величина в таких випадках визначається як середня хронологічна Ххр за формулою: , де х1, х2, хн - варіанти значень аналізованого показника;
п - кількість варіантів.
Середня квадратична. З математичної статистики відомо, що сума квадратів відхилень індивідуальних значень показника, що аналізується, від середньої арифметичної менша від будь-якого іншого числа. Ця властивість середньої арифметичної величини нерідко використовується при аналізі варіації багатьох показників фінансово-господарської діяльності підприємств. Формула середньої квадратичної Хкв має вигляд: .
Порівняння - дуже поширений прийом, який застосовується в аналізі; саме з нього зазвичай розпочинається розвязання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрям аналітичному дослідженню. У фінансово-економічному аналізі застосовуються порівняння: • явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймається за базовий;
• даних фактичних (звітних) за аналізований період з плановими (бізнес-плановими);
• звітних даних із середніми (у межах підприємства, галузі, держави в цілому, розвинених країн);
• просторові порівняння з даними роботи інших підприємств.
Основна умова ефективності застосування прийому порівняння (і водночас одна з найскладніших задач фінансово-економічного аналізу) - це досягнення зіставності показників, які характеризують процес, що аналізується. Тільки після того, як зявляється повна впевненість, що показники зіставні між собою з всіма параметрами, можна проводити аналітичні розрахунки, які базується на порівнянні. Динамічні порівняння майже завжди потребують перерахунку показників у зіставні ціни за допомогою індексів цін і тарифів.
Побудова рядів динаміки. Для відображення розвитку аналізованого показника в часі (у динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні (моменті) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншого економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами. Прикладом рядів можуть служити дані фінансово-господарської діяльності промислового підприємства за період 2002-2007 pp. (табл. 1).
Таблиця 1
Показники фінансово-господарської діяльності підприємства за період 2002-2007 pp.
Рік Статутний капітал у зіставних цінах на кінець відповідного року, тис. грн. Ланцюгові темпи зростання обсягу випуску продукції, % Середньорічна заробітна плата одного працівника за зіставною оцінкою, грн.
2002 3420 100,0 2339
2003 3577 100,6 2501
2004 3949 103,7 2775
2005 2855 86,9 2254
2006 3270 90,4 1968
2007 4600 97,6 2043
2002 4925 98,2 2256
Математико-статистичні методи обробки рядів динаміки дають змогу обчислювати дуже важливі для аналітичних цілей показники зміни рівнів рядів динаміки, такі як абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, середній рівень, середній абсолютний приріст, середній темп приросту тощо. Неабияке значення в аналізі мають методи обробки рядів динаміки з метою виявлення тенденцій розвитку та їх аналізу (методами простої і зваженої змінних середніх, методом найменших квадратів та іншими методами).
Групування - це прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками. Істотними з точки зору розвязання конкретних аналітичних задач. Таке розчленування масиву аналітичної інформації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованих за певними ознаками, дає можливість виявляти закономірності та тенденції, властиві аналізованим процесам і явищам. З поглибленням аналізу (побудова груп за більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумкових показників можна аналізувати структуру, структурні зрушення в обєктах, що аналізуються, визначати залежність між різними показниками. Свого завершення метод групування набуває у формі аналітичних таблиць. Без аналітичних таблиць жодна більш-менш складна аналітична задача не може бути розвязана раціонально.
Балансовий метод аналізу - це відображення й аналіз (найчастіше - двох) груп взаємоповязаних економічних показників. У формі балансу підприємство планує фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітує про фінансові ресурси та їх розміщення (бухгалтерське балансове аналітичне значення має складання матеріальних балансів робочого часу і часу роботи устаткування тощо). Балансовий метод дає змогу аналізувати забезпеченість фінансової діяльності підприємств ресурсами (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих вязаних показників. Наприклад, при складанні фінансового підприємства (балансу доходів і видатків) аналізується одержання прибутку та інших джерел фінансових ресурсів, виходячи з суми необхідних видатків; при складанні матеріальних балансів аналіз спрямований на пошук варіантів збалансування потреби. У тих чи інших ресурсах з джерелами їх надходження (у тому числі за рахунок економії витрат цих ресурсів, знаходження шляхів розширення сировинної бази тощо).
Особливістю обєктів фінансово-економічного аналізу підприємств є їх формування під впливом безлічі факторів. Для того, щоб результати аналізу були предметними з точки зору вжиття певних конкретних заходів для підвищення якості роботи підприємства, необхідно виявляти відокремлений на кінцевий результат аналізу певних факторів як таких, що мають цей результат. Тому задача виключення впливу одних факторів на аналізований обєкт з метою визначення впливу інших є одною з центральних в аналізі, і має назву елімінування.
За допомогою елімінування умовно усувається вплив усіх одночасно взаємодіючих факторів, крім одного, і таким чином послідовно визначається величина впливу кожного з них на кінцевий результат.
Звязок між аналізованим обєктом і факторами, що визначають, представлений функціонально, тобто через модель-формулу (в аналітичній практиці широко застосовуються такі прийоми елімінування): § індексний метод;
§ метод ланцюгових підстановок;
§ метод різниць.
Індексний метод аналізу застосовується для вивчення в динаміці економічних явищ, які формуються під впливом факторів, кожен а яких схильний до змін у динаміці. Класичним прикладом обєкта аналізу даним методом є обсяг реалізації (продажу) товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Відомо, що в кожного підприємства (промислового, торговельного) обсяг продажу окремих товарів із року в рік, з місяця в місяць змінюється, так само як і ринкові ціни на ці товари. За таких умов загальні (групові) індекси обсягу реалізації (продажу) товарів (у вигляді , де q0 і q1 - базисні й звітні обсяги реалізованих товарів, ро і р1 - базисні й звітні ціни на них) характеризують динаміку загальної виручки від реалізації, але не відповідають на питання, як змінився обсяг продажу товарів (бо до чисельника і знаменника даної функції входять незіставні величини), а також як у середньому змінилися ціни на реалізовані товари. Загальний індекс не дає змоги виділити окремо вплив факторів обсягу продажів (кількісного) і цін (якісного) на кінцевий результат - виручку від реалізації.
Індексний метод аналізу дає змогу розвязати ці задачі шляхом побудови агрегатних індексів. Агрегатні індекси - це загальні індекси (які, як уже зазначалося, характеризують явища, що визначаються сукупністю безпосередньо несумірних елементів), в яких, з метою елімінування впливу окремих елементів (факторів) на індекс відбувається фіксування інших елементів на незмінному (базовому або звітному) рівні. Форми агрегатних індексів для загального індексу обсягу реалізації продукції мають такий вигляд: § агрегатний індекс фізичного обсягу реалізації продукції
§ агрегатний індекс цін на продукцію підприємства
Для побудови індексів Іоп , Іц використовується правило побудови агрегатних індексів, яке обґрунтовується в загальній теорії статистики: якісні (інтенсивні) елементи (фактори), які входять у формулу, фіксуються на рівні базового періоду, кількісні елементи - на рівні звітного. Різниця між чисельником і знаменником агрегатного індексу показує, який відокремлений вплив на загальний результат справив той чи інший фактор.
Приклад. Є такі дані про середньомісячну заробітну плату на одного працівника і фактичний фонд заробітної плати за IV квартал звітного 2002 року і IV квартал базового 2001 року (у помісячному розрізі)(табл. 2).
Таблиця 2
Період Середньомісячна чисельність, осіб Середньомісячна заробітна плата одною одного працівника, грн. Фонд заробітної плати, тис. грн.
Жовтень 2001 р. 1227 134,51 165,0
Листопад 2001 р. 1210 133,67 161,7
Грудень 2001р. 1233 142,04 175,1
Разом за IV кв. 2001 р. х х 501,8
Жовтень 2002 р. 1144 164,36 188,0
Листопад 2002 р. 1122 І60,4 180,6
Грудень 2002 р. 1097 І78,22 195,5
Разом за IV кв. 2002 р. х х 564,1
Згідно з формулою загального індексу, а також формулами маємо: • загальний індекс фонду заробітної плати за IV квартал 2002 року порівняно з IV кварталом 2001 року (І зп):
або 112,4%;
• агрегатний індекс чисельності персоналу підприємства (І чис.):
або 91,61%;
• агрегатний індекс середньомісячної заробітної плати на одного працівника (І сз):
або 122,72%.
Отже, загальний приріст фонду заробітної плати в IV кварталі 2002 року проти відповідного періоду 2001 року становив (564,1 - 501,8) = 62,3 тис. грн., або 12,42 %, у тому числі за рахунок зміни (скорочення) чисельності персоналу фонд заробітної плати зменшився на (501,8 - 459,68) = 42,12 тис. грн., або на 8,39 % [(42,12 : 501,8) • 100], а за рахунок зміни (підвищення) середньомісячної заробітної плати на одного працівника фонд заробітної плати зріс на (564,1 -459,68) = 104,42 тис. грн., або на 20,81 % [(104,42 : 501,8) • 100].
Баланс факторів: за абсолютними величинами -42,12 104,42 = 62,3 тис. грн., у відсотках -8,39 20,81 = 12,42 %.
В економічному аналізі часто доводиться користуватися властивістю взаємозвязку агрегатних індексів із загальним індексом; вона полягає в тому, що добуток агрегатних індексів дорівнює загальному індексу. Для наведеного вище прикладу маємо: 0,9161*1,2272=1,1242.
Застосування індексного методу виявлення впливу факторів на результатний показник обмежується тим, що за його допомогою досить зручно аналізувати лише два фактори в мультиплікативних моделях типу у = ab. Застосування цього методу для встановлення впливу факторів у багатофакторних моделях досить трудомістке, тому універсальніше значення для факторного аналізу економічних явищ має метод ланцюгових підстановок. За допомогою цього методу, якщо є функціональна модель (мультиплікативна чи адитивна), що описує взаємозвязок факторів і результатного показника, можна визначити відокремлений вплив кожного з факторів (кількість їх не має значення) на кінцевий показник, що аналізується, і перевірити одержані результати аналізу шляхом балансування факторів.
Суть методу ланцюгових підстановок полягає в послідовній, почерговій заміні у функціональній моделі, яка описує базисний рівень економічного показника, базисних параметрів на звітні, в обчисленні умовних результатних показників та їх порівнянні для визначення впливу факторів. При цьому, у першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі - структурні, в останню чергу - якісні. Якщо у формулі міститься кілька кількісних, структурних або кілька якісних показників, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них є основними, а які - похідними, які первинні, а які - вторинні. За почергової заміни базисних показників у формулі на звітні одержані результати можна зіставляти між собою, різниця між кожним наступним та попереднім показником і виражатиме елімінування впливу всіх інших факторів, крім заміненого.
Приклад. Загальна чисельність працівників виробничої фірми за 2001 і 2002 роки становила відповідно 520 і 490 осіб, середньорічна заробітна плата одного працівника - відповідно 2064 і 2548 грн., річний фонд заробітної плати - 1073,2 і 1248,5 тис. грн. Треба визначити, як вплинули фактори кількості працівників і середньорічної заробітної плати на загальний фонд заробітної плати підприємства.
Для розрахунку впливу цих факторів доцільно побудувати таблицю (табл. 3).
• Вплив фактора чисельності (кількісний): 490*2064 - 520*2064 = 1011,4 - 1073,3 = -61,9 тис. грн.
• Вплив фактора середньорічної заробітної плати (якісний): 490*2548 - 490*2064 = 1248,5 - 1011,4 = 237,1 тис. грн.
Разом:-61,9 237,1 = 175,2
Таблиця З
Визначення кількісного впливу головних факторів на зміну досліджуваного показника (метод ланцюгових підстановок)
Показники Чисельність працівників, осіб Середньорічна зарплата одного працівника, грн.
2001 2002 ;- 2001 2002 ;-
1 2 3 4 5 6
По фірмі 520 490 -30 2064 2548 484
Таблиця 3 (про довження)
Показники Фонд оплати праці, тис. грн. Відхилення ( ;-)
2001 2002 Умовно Загальне За рахунок чисельність зарплати
7(1x4) 8(2x5) 9(2x4) 10(8-7) 11 (9-7) 12(9-8)
По фірмі 1073,3 1248,5 1011,4 175,2 -61,9 237,1
Якщо мультиплікативна модель, що описує взаємозвязок аналізованого показника, містить у собі лише два співмножники (типу у = ab), то для визначення факторів, які впливають на зміну показника у в динаміці (або в порівнянні з бізнес-планом), застосовують спрощений варіант методу ланцюгових підстановок - метод різниць. Для визначення відокремленого впливу кожного з двох факторів на результатний показник обчислюють різниці між звітними і базисними факторними параметрами і перемножують їх на абсолютні значення іншого факторного параметра, при цьому різницю між фактичними і базисними кількісними параметрами перемножують на абсолютне значення базисного якісного, а різницю між фактичним і базисним якісним параметрами - на абсолютне значення звітного кількісного.
Таблиця 4
Визначення кількісного впливу головних факторів на зміну досліджуваного показника (метод обчислення різниць)
Показники Чисельність працівників, осіб Середньорічна зарплата одного працівника, грн.
2001 2002 ;- 2001 2002 ;-
1 2 3 4 5 6
По фірмі 520 490 -30 2064 2548 484
Таблиця 5 (продо вження)
Показники Фонд оплати праці, тис. грн. Відхилення ( ;-)
2001 2002 Загальне За рахунок чисельність зарплати
7 8 9(8-7) 10(3x4) 11 (6x2)
По фірмі 1073,3 1248,5 175,2 -61,9 237,1
• Вплив фактора чисельності (кількісний): -30 • 2064 = -61,9 тис. грн.
Отже, річний фонд заробітної плати зріс у звітному році проти базового на 175,3 тис. грн., у тому числі за рахунок зменшення чисельності персоналу підприємства він зменшився на 61,9 тис. грн., а за рахунок зростання середньої заробітної плати зріс на 237,1 тис. грн.
4. Види і форми економічного аналізу
Діяльність підприємств - це складний динамічний процес, управління яким потребує всебічного аналізу. Найповнішу уяву про зміни в господарській діяльності дає загальногосподарський (загальносистемний) аналіз, за допомогою якого вивчають економіку підприємства. Загальносистемний аналіз поділяють на внутрішній (управлінський) і зовнішній, який у зарубіжній практиці економічної роботи називають фінансовим. В основі такого поділу лежить характер інформаційного забезпечення.
Зокрема, внутрішній аналіз використовуючи весь комплекс економічної інформації, забезпечує такі результати, що дозволяють оперативно стежити за здійсненням господарських процесів, удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості та зниженням собівартості продукції, динамікою соціальних показників, що в кінцевому підсумку є одним з важливих засобів конкурентної боротьби між товаровиробниками. Результати внутрішнього аналізу не розголошуються, а належать до таких, що є комерційною таємницею. Найважливішими складовими управлінського аналізу є такі його види, як соціально-екологічний, маркетинговий, виробничо-технологічний, агропромисловий, економіко-правовий тощо.
При соціально-екологічному аналізі вивчають демографію населених пунктів, стан навколишнього природного середовища, духовний і фізичний розвиток людей, благоустрій населених пунктів і засоби комунікації, житлово-культурні та побутові умови, рівень і якість життя.
Маркетинговий аналіз передбачає вивчення ринкових можливостей підприємства, оцінку конкурентоспроможності його продукції і конюнктури ринків, обґрунтування рівня ціни продажу, обсягу й асортименту вироблюваної продукції, загальну оцінку зовнішнього середовища і внутрішнього потенціалу.
Виробничо-технологічний аналіз включає оцінку: ресурсного забезпечення, а саме - землекористування, трудових ресурсів, основних і оборотних засобів, фінансів, біологічного потенціалу тощо; умов виробництва - природних факторів, організаційно-економічних умов, міжгосподарських відносин, державного регулювання тощо; процесу виробництва - соціально-ергономічних факторів, технології, організації трудового процесу, управління тощо; результатів виробництва валового випуску продукції, її асортименту, собівартості, прибутк