Аналіз вихідних принципів соціально-політичного вчення марксизму: ідеї та дійсність - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА На правах рукопису УДК 141.82 СИТНИК ПЕТРО КОНОНОВИЧ Аналіз вихідних принципів соціально-політичного вчення марксизму: ідеї та дійсність Спеціальність 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії Автореферат Дисертації на здобуття наукового ступеня Доктора філософських наук Київ-1999 Дисертацією є рукопис. Захист відбудеться 27.вересня 1999 року о 14 годині на засідання Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук у Київському університеті імені Тараса Шевчнка за адресою:252017 Київ, вуо.Володимирська, 60. Автореферат розісланий 20 серпня 1999 р. Вчений секретар Спеціалізованої вечої ради П.І.Скрипка ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми дослідження. Теоретико-пізнавальна актуальність теми зумовлена загальними закономірностями розвитку людського пізнання, необхідністю теоретичної рефлексії, самоусвідомлення наукою власних досягнень та проблем на кожному певному історичному відтинку свого розвитку. Поза сумнівом, соціально-політичне вчення марксизму відіграло помітну роль, є важливою віхою у становленні світової суспільної науки, а тому критичне осмислення його надбання, виявлення позитивних досягнень та оцінка негативного досвіду має велике значення для подальшого поступу суспільствознавства, а відтак і всієї духовної культури людства. Вони здебільшого є упередженими та поверховими або ж торкаються лише окремих проблем, висвітлюють ті чи інші положення, принципи, поняття, сторони, аспекти марксистської теорії поза іманентним зв’язком з цілим. Серед незчисленної кількості досліджень, присвячених марксистському вченню, не знайти жодного, в якому був би зроблений системний аналіз його фундаментальних принципів і понять, виявлена іманентна логіка розгортання його змісту, а з тим і внутрішні вади цього вчення. Добре відомо, що будь-яка система теоретичного знання тільки тоді може бути спростованою, коли доведена хибність її вихідних принципів, змістовна обмеженість та функціональна неспроможність основних категоріальних визначень, штучний характер їхнього зв’язку. Абсолютизований Гегелем, а згодом штучно прив’язаний до матеріалізму Марксом, цей могутній засіб теоретичного пізнання відштовхнув від себе багатьох видатних мислителів сучасності, навіть тих, які, в принципі, не заперечували раціонального пізнання (Е. Гусерль, К. Поппер, Б. Рассел, К. Ясперс та ін.). Діалектичний метод повинен зайняти провідне місце в методології сучасного суспільствознавства. Практична актуальність і необхідність дослідження фундаментальних принципів і понять соціально-політичного вчення марксизму в контексті наявного духовного і практичного досвіду викликана нагальними потребами суспільного розвитку як посткомуністичних країн, так і всієї сучасної цивілізації. По-перше, крах реального соціалізму гостро поставив перед посткомуністичними країнами проблему пошуку перспективних шляхів історичного розвитку, оптимальної моделі суспільного устрою. Для того, щоб знову не помилитися і не потрапити в чергову пастку, необхідне глибоке усвідомлення уроків історії комуністичного руху, грунтовний аналіз причин його поразки, узагальнення надбаного сучасного цивілізаційного досвіду. Дух гендлярства і наживи, крайній індивідуалізм і утилітаризм деморалізують суспільне життя. Християнська церква значною мірою дискредитувала себе і християнське вчення. Потрібно, спираючись на накопичений позитивний і негативний досвід духовного освоєння світу, дати чітку відповідь на питання про призначення людини, сенс її життя, шляхи духовного оздоровлення, тобто, створити підвалини нового, життєстверджуючого світогляду, який поставив би духовний заслін егоїзму, спрямовуючи людську активність на прояв любові до Бога через творіння добра ближнім. Кожне людське життя неповторне і рівноцінне перед Богом, а тому задоволення потреб одних громадян за рахунок інших повинне вважатися у політиці найтяжчим злочином. На необхідності такої єдності наголошував ще І. Кант. Такі вчені. як: Ж. Абдильдін, Г. Батіщев, В. Босенко, І. Бичко, В. Вазюлін, Г. Горак, М. Злотіна, Е. Ільєнков, П. Копнін, С. Кримський, В. Лекторський, О. Лосєв, М.Мамардашвілі, І. Нарський, Т. Ойзерман, З. Оруджев, Ю. Осічнюк, М. Попович, М. Розенталь, Є. Ситковський, В. Столяров, В. Шинкарук та інші, скориставшись послабленням компартійного пресу під час так званої “відлиги”. видали низку праць, у яких започаткували у вітчизняному суспільствознавстві об’єктивний аналіз внутрішньої логіки становлення марксизму, його місця й ролі в світовій суспільній думці, методологічних підвалин, змісту і системних зв’язків основних категоріальних визначень, співвідношення та ідейного навантаження складових частин марксистського вчення тощо. В Україні глибоку, вдумливу критику основ соціально-політичного вчення марксизму дав І. Франко. Предметом дисертаційного дослідження є фундаментальні принципи і вузлові категоріальні визначення соціально-політичного вчення марксизму: їхній зміст, взаємозв