Аналіз жанрових особливостей класичної та розмовної драм. Висвітлення новаторства драматургів у зображенні почуттів та емоцій закоханих героїв. Наукові концепції вітчизняних і зарубіжних дослідників про становлення, розвиток і стан драми в Китаї.
Аннотация к работе
Хвиля репресій, що прокотилася Китаєм упродовж «культурної революції», позбавила новітню літературу великої кількості митців. На сучасному європейському просторі дослідженням класичної та новітньої китайської драматургії присвячено чимало наукових розвідок вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема В. Аджимамудової, В. Алексєєва, І. Гайди, О. Желоховцева, О. Кобзєва, Ю. Лемешка, В. Малявіна, Л. Меньшикова, Л. Нікольської, А. Радіонова, С. Сєрової, В. Сорокіна, М. Спєшнєва, М. Федоренка, Є. Шалунової, Я. Щербакова та ін. На художню динаміку китайської драматургії ХХ ст. вплинули і загальносвітові літературні процеси, і прагнення митців до реформування їхнього національного репертуару через написання п’єс оновленої форми та змісту. Тогочасні митці (зокрема, Ся Яня, Цао Юя, Лао Ше, Сун Чжи-ді й інші) не мали змоги розкрити свою творчість, адже цілком залежали від політичної волі тодішніх лідерів. Діячі, які творили на території, що перебувала під контролем Мао Цзедуна, тяжіли до соціалістичних ідей, проголошення «культурної революції», першопочатком якої було цькування історичної драми У Ханя «Розжалування Хай Жуя» (1961). Так, про необхідність змін у новітній китайській літературі одними із перших сказали й теоретично обґрунтували Ху Ши та Чень Дусю.