Структура військового резерву. Передумови впровадження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Використання резервістів при укомплектуванні підрозділів. Перехід на контрактний принцип комплектування для зменшення мобілізаційного ресурсу.
Аннотация к работе
Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, Київ УДК 355.216 Аналіз результатів впровадження служби у військовому резерві Збройних Сил України Устименко О.В., кандидат наук з державного управління Павліковський А.К., к.військ.н., доцент Пеньковський В.Л., к.військ.н. Постановка проблеми. Скорочення чисельності Збройних Сил (ЗС) України та перехід на контрактний принцип комплектування значно зменшили підготовлений мобілізаційний ресурс ЗС України та інших складових сектору безпеки та оборони. Це далося взнаки, коли почалися бойові дії на Сході України і виникла необхідність у формуванні нових частин та підрозділів, поповнені військових частин, із метою приведення їх до штатів воєнного часу та поповнення втрат особового складу. Досліджуючи ідейну спадщину О. Свєчина, вітчизняні науковці С. Кириченко, В. Кохно та В. Хижняк аналізують обов’язковий та контрактний способи комплектування Збройних Сил [1]. Вони зазначають, що справжню міцність оборони держави може забезпечити готовність і посильний внесок усього її населення, звертають увагу на те, що ще на початку минулого століття О. Свєчин наголошував, що “Для підготовки другочергових військ потрібна важка й самовіддана робота - і в армії, яка виховує їхніх командирів та зберігає їхню зброю, і серед народу - у тій сім’ї, яка має резервістів.