Класифікації орних земель за придатністю ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур. Характеристика критеріїв, за якими здійснюються агровиробничі групування ґрунтів: генетична зближеність ґрунтів, ступінь виявлення негативних процесів.
Аннотация к работе
Методологічною основою визначення придатності є методичні засади класифікації орних земель за придатністю ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур , які розроблялись групою вчених Д.С.Добряк, О.П.Канаш, Д.І.Бабміндар, І.А.Розумний за монографією «Класифікація сільськогосподарських земель як наукова передумова їх екоекологобезпечного використання. Лучно - травяниста рослинність пасовищ та сіножатей представлена двома класами: , Суходільні луки (клас ІУ) із бобово-злаково-різнотравною рослинністю, В травостої переважають із бобових конюшина біла та рожева, із злакових - тимофіївка лучна, райграс багатоукісний, тонконіг лучний, мітлиця біла, грястиця збірна, із різнотрав^я - деревій звичайний, стокротки, подорожник середній, суховершки, , Заплавні луки (клас УІ) з бобово-різнотравно-злаковою та злаково-різнотравно-осоковою відмінами травостою. Коли вимогам рослин не відповідають зовнішні умови, постає питання про непридатність території для даної рослини чи про необхідність пристосування умов до рослин або, навпаки, рослини до умов середовища. У контексті поставленого питання доцільно враховувати думку Л.Г.Раменського (1938) про те, що, оцінюючи територію як місцевиростання рослин і знаючи їхню вимогливість до природних чинників, а також діапазон коливання вимогливості й природних умов, від яких залежить продуктивність рослин, випливає висновок про ступінь придатності території для культур і про необхідні заходи щодо їх поліпшення. В таблицях упорядковано характеристики якості ґрунтового середо вища згідно з агробіологічними вимогами деяких культур.