Загальна інформація про Угорщину, географічне положення, населення та державний устрій Угорщини. Характеристика відносин Україна – Угорщина. Економічна ситуація в Франції. Рівень міжнародної торгівлі між Україною та Угорщиною, Францією і Бразилією.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Міжнародна економіка» на тему: Аналіз міжнародних економічних відносин України, Угорщини, Франції та Бразилії Студента III курсу, групи УС- спеціальності Міжнародна економіка (прізвище, імя, по батькові) Науковий керівник: вчене звання, наукова ступінь, посада (прізвище, імя, по батькові) Київ -2008 ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ1. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІК УГОРЩИНИ, ФРАНЦІЇ, БРАЗИЛІЇ ТА ЇХ ПОЛІТИЧНИЙ РІВЕНЬ ВЗАЄМОВІДНОСИН З УКРАЇНОЮ 1.1. Угорщина 1.1.1 Загальна інформація про Угорщину, географічне положення, населення та державний устрій Угорщини 1.1.2 Економічна ситуація в Угорщині 1.1.3 Загальна характеристика відносин Україна - Угорщина 1.2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ, УГОРЩИНОЮ, ФРАНЦІЄЮ ТА БРАЗИЛІЄЮ 2.1 Рівень міжнародної торгівлі між Україною та Угорщиною, Францією і Бразилією 2.2 Рівень міжнародної міграції трудової сили між Україною та Угорщиною, Францією і Бразилією 2.3 Міжнародні валютно-фінансові відносини між Україною та Угорщиною, Францією і Бразилією 2.4 Міжнародне науково-технічне співробітництво та економічна інтеграція між Україною та Угорщиною, Францією і Бразилією ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ ВСТУП Основними показниками, які визначають економічну позицію країни в міжнародному співтоваристві, є наступні 4 категорії: 1. Найбільш загальна соціально-економічна типологія країн сучасного світу (за матеріалами ООН і міжнародних організацій). 1. Серед сучасних моделей економічного розвитку, притаманних країнам з найбільш розвиненою ринковою економікою, виділяють такі: - англосаксонську неоліберальну модель (США, Великобританія, Ірландія, Нова Зеландія), яка характеризується повним пануванням в економіці приватної власності окремих осіб, підприємств, фірм, банків, великих компаній, серйозним демонтажем ролі держави в економіці й мінімально необхідним втручанням її в господарські процеси. Соціальна безпека людей досягається самоорганізацією учасників ринку; - соціально-ринкову модель (континентальні країни Західної Європи, Канада, Ізраїль), яка подібна до попередньої, однак допускає більшу частку державної власності в економіці. Визнаючи високі соціальні витрати як неминучу ціну суспільної злагоди, дана модель передбачає широке використання можливостей і важелів держави для реалізації соціальної політики; - східно-азіатську модель (Японія, Республіка Корея, Сінгапур, Тайвань), яка характеризується незначною часткою державної власності в економіці, однак високим ступенем впливу держави на економічні процеси (т. зв. Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічну могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). За обсягами ВВП виділяються з 1997 року 6 країн, сумарна частка яких у світовому виробництві валового продукту сягнула майже 2/3. До них належать США - 7830 млрд дол, або майже чверть ВВП світу, Японія - 4190 млрд. дол., Німеччина - 2090 млрд дол., Франція - 1390 млрд дол, Великобританія - 1290 млрд дол, Італія - 1145 млрд. дол. Крім цього, до першої десятки економічно найпотужніших держав входять Китай - 900 млрд. дол., Бразилія - 820 млрд. дол., Канада - 610 млрд. дол., Іспанія - 530 млрд. дол. Водночас близькі за валовими показниками країни можуть мати надзвичайно різний рівень економічного розвитку. Для характеристики останнього використовується насамперед показник середньодушового доходу за рік (ВВП на одного мешканця країни). Найвищі показники належали Люксембургу (45 000 дол.), Швейцарії (43 060 дол.) та Японії (38 160 дол.). До них належать деякі країни Західної Європи (Португалія, Греція, Ірландія), ПАР, сучасні постсоціалістичні та соціалістичні країни, нові індустріальні країни Азії та Латинської Америки, нафтодобувні країни. Країни доіндустріальної стадії розвитку (аграрні) характеризуються переважанням в економіці галузей первинного сектора (інколи до 50% і більше). Це країни, які мають тривалу історію розвитку ринкової економіки, високі (рідше - середні) доходи на душу населення, стійкі фінансові ринки, широку і різноманітну структуру економіки, включаючи сектор обслуговування, значні експортно-імпортні можливості тощо. До цієї групи країн належать: а) головні економічно розвинені країни («велика сімка» - США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Канада); б) «малі» економічно високорозвинені країни Західної Європи - Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Норвегія, Данія, Ісландія, Фінляндія, Швейцарія, Австрія; в) країни «переселенського типу» - Австралія, Нова Зеландія, ПАР (у минулому разом із Канадою розвивалися як «білі» домініони Великобританії), а також Ізраїль; г) західноєвропейські країни середнього економічного розвитку - Греція, Португалія, Іспанія та Ірландія (дві останні досягли високих середньодушових показників ВВП); д) європейські «держа