Амортизаційна політика підприємства та її формування - Курсовая работа

Зміст Вступ 1. Теоретичні засади формування амортизаційної політики 1.1 Економічна сутність та види амортизаційної політики 1.2 Методика нарахування амортизації 1.3 Політика управління процесом відтворення основних засобів 1.4 Нормативно-правове забезпечення амортизаційної політики суб’єктів господарювання 2. Однією з найважливіших сфер економічних відносин в державі є процес відтворення виробничого апарату. На шляху побудови ринкових відносин у нашій державі, поряд з формуванням ринку капіталу, цілеспрямованого регулювання потребує процес відтворення основних фондів, оскільки вони великою мірою визначають ефективність суспільного виробництва, темпи впровадження науково - технічного прогресу, зростання національного доходу і добробуту населення. Усунувшись від прямого втручання в діяльність підприємств, держава зберігає за собою головну регулюючу функцію - встановлення «правил гри», обовязкових для всіх без винятку учасників ринку. Однак, якщо перші передбачають прямий централізований вплив на обєкт, яким управляють, і є обовязковими, то другі - впливають на поведінку керованих через їхні інтереси. Серед джерел самофінансування амортизаційні відрахування посідають головне місце тому, що завдяки синхронності між кругооборотом основних фондів і формуванням амортизаційного фонду, меншій їх схильності до конюнктурних коливань повязаних з результатом господарської діяльності, вони більшою мірою, ніж прибуток, можуть бути фінансовою базою самостійності підприємств у відтворенні основних фондів. Це дозволить зменшити їх недоамортизації внаслідок морального зносу і знизити втрати підприємства, що дуже важливо в умовах ринку. Подано фінансово-економічну характеристику підприємства ЗАТ “Керамзит” вибраного у якості обєкта дослідження; здійснено аналіз та оцінку його фінансового стану, динаміки, складу та структури майна підприємства, показників ефективності використання основних засобів. Основною метою даної курсової роботи є розкриття сутності амортизаційних відрахувань, механізму відрахування та амортизаційних фондів та практичних проблем управління відтворенням основних фондів на підприємстві. Вона базується на встановлених державою принципах, методах і нормах амортизаційних відрахувань (термінах корисного використання). У класичному розумінні амортизація - це об’єктивний економічний процес поступового відшкодування вартості основних засобів у період їх функціонування у виробництві з метою відшкодування до моменту закінчення строку експлуатації. Підтвердження такого підходу до сутності амортизації свідчать визначення терміну «амортизація», наведені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 7 «Основні засоби» [21] та Податковому Кодексі України [20]. Отже, амортизація основних засобів визначає: - процес зносу та поступового перенесення вартості основних засобів на виготовлений за їх участю продукт; - елемент витрат, до якого включають суму нарахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів; - елемент системи оподаткування прибутку підприємств. З метою амортизації основні фонди підприємства підлягають розподілу на три групи: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні складові (квартири і місця загального користування): група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно - обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається шляхом застосування встановлених норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.