Комплексне історико-теоретичне дослідження аматорського мистецтва в Україні другої половини ХІХ ст. Уточнення поняття "аматорське мистецтво", розкриття його естетичної, суспільної природи як явища культури. Роль аматорського мистецтва в житті суспільства.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Спеціальність 17.00.01 - теорія та історія культури АМАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО ЯК ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ (на матеріалах України другої половини XIX ст.) ДОРОГИХ ЛЮДМИЛА ВАСИЛІВНА Київ - 1998 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. І сьогодні, коли Україна стала на шлях державотворення і демократизації суспільства, що супроводжується соціально-економічними та політичними зрушеннями, руйнуванням стереотипів та виробленням нових підходів, визначення напрямів розвитку культури, її орієнтацій, пріоритетів є найважливішим завданням. Внаслідок цього до художнього аматорства як прояву самодіяльного у мистецтві закріпилося ставлення як до чогось мало значущого й загальновідомого, а оцінювалося тільки те, що було незаперечним внеском у скарбницю мистецтва. Актуальність дисертаційного дослідження зумовлюється й тим, що досі не існує спеціальних робіт, де б узагальнювалася історія розвитку аматорського мистецтва на терені української культури, зокрема, другої половини XIX ст., хоча є праці, що містять цінні дані про розвиток окремих жанрів художнього аматорства. Предмет дослідження - функціонування аматорського мистецтва у контексті розвитку культури України другої половини XIX ст. Одержані результати були представлені на Республіканській науково-теоретичній конференції “Актуальні проблеми підготовки кадрів у галузі мистецтва і культури у світлі перебудови вищої та середньої спеціальної освіти” (Миколаїв, 1988 р.), на Всеукраїнській науковій конференції “Нова концепція та сучасні підходи в питаннях підготовки кадрів культури” (Київ, 1991 р.), на XIX та XX звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Київського державного інституту культури (Київ, 1992 р.), на Всеукраїнській нараді завідуючих кафедрами соціально-гуманітарних дисциплін “Соціально-гуманітарна освіта України та шляхи її розбудови” (Київ, 1997 р.), а також у підготовленій автором брошурі “Самодіяльна художня творчість у СРСР” (Київ, 1989 р.), у методичному посібнику “Методичні рекомендації по використанню активних методів навчання культурно-освітніх працівників” (Вип. 2. Відчутні прогалини в теорії аматорського мистецтва змушують дослідників, зокрема А.Мазаєва, Ю.Куликова, А.Каргіна, знову звернутись до питань сутності художнього аматорства, його меж, естетичної своєрідності масових форм.