Архітектоніка реалізації принципу системності в політичному аналізі. Визначення альтернатив політики. Аналіз здобутків і втрат. Матричні методики: матриця Геллера та матриця Браймана. Оцінка та моніторинг наслідків прийнятого політичного рішення.
Аннотация к работе
Алгоритми та етапи аналітичного процесу в політичному аналізі Архітектоніка реалізації принципу системності в політичному аналізі визначається через певну послідовність кроків, етапів, кожен з яких покликаний вирішити конкретне аналітичне завдання. Дослідники політичного аналізу зазвичай ідентифікують компоненти аналітичного процесу у формі серії кроків, таких, як визначення та деталізація проблеми, встановлення оціночних критеріїв, ідентифікація альтернатив, їх порівняння та розрізнення, моніторинг наслідків прийнятого політичного рішення тощо [1]. К. Паттон і Д. Савицький дають свою версію алгоритму аналізу: аналіз проблеми; визначення критеріїв оцінки альтернатив політики; визначення альтернатив політики; оцінка альтернатив; вироблення рекомендацій; оцінка результатів впроваджуваної політики [3,34]. Як зазначає С. Туронок, будь-який можливий алгоритм аналітичного процесу має не стільки дескриптивну та перспективну (описувальну та предписуючу реальну послідовність зусиль, що робить аналітик), скільки дисциплінуюче та організуюче навантаження [5,88]. Бран Хогвуд и Льюис Ганн розуміють формулювання проблеми як процеси, через які проблема (можливість або тренд), визнана і висунута на публічний політичний порядок денний, сприймається різними зацікавленими сторонами.