Шляхи та способи актуалізації художньо-смислового потенціалу музичного тексту. Процес перетворення нотного тексту в актуальний звуковий феномен на прикладі окремих музичних творів. Принципи актуалізації музичної класики у культурно-історичному контексті.
Аннотация к работе
Національна музична академія України імені П.І. Чайковського Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства Актуальне інтонування як виконавська проблема Вєркіна Тетяна Борисівна Київ - 2008 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі історії зарубіжної музики Національної музичної академії України імені П.І. Автореферат розісланий «14» травня2008 року Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства, доцент А.В. Черноіваненко ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ Актуальність теми. Реалізація художнього задуму композитора є прерогативою виконавця, який виступає як творець справжнього буття музики. У більшості наукових робіт виконавське мистецтво постає як сфера «вторинної, відносно самостійної творчості» (Є. Гуревич) і розглядається в аспекті інтерпретації композиторського тексту. У музично-виконавській діяльності постійно відбувається пошук втраченого нотним текстом актуального змісту, який ніби відтворюється заново. Об’єктом дослідження стало музично-виконавське мистецтво у його спрямованості на слухацьку аудиторію. 27 № 1 Л. ван Бетховена, «Крейслеріана» Р. Шумана, П’ята і Сьома сонати В. Бібіка та його вокальний цикл на вірші А.А. Ахматової («Заветнейшее»). В дисертаційній роботі характеризується досвід організації і проведення міжнародних фестивалів класичної музики «Харківські асамблеї» (1991-2007), що дозволяє на конкретному матеріалі вивчити й узагальнити практику актуалізації музичної класики в культурі незалежної України. При аналізі конкретних творів була використана також літературна, мемуарна, епістолярна спадщина видатних музикантів (Ф. Бузоні, Г. Гінзбург, К. Ігумнов, Г. Нейгауз, Л. Оборін, А. Рубінштейн, В. Софроницький, А. Шнабель, М. Юдіна та інші). Є. Назайкінський визначає останній як сукупність засобів для активного створення музики. На прикладі віршованих рядків О.С. Пушкіна «Я помню чудное мгновенье» продемонстровано можливості різних осмислень та прочитань письмового тексту.