Визначення основних типів акцентуацій характеру і їх впливу на поведінку дітей. Дослідження взаємозв’язку між акцентуаціями характеру і схильністю до важковиховуваності. "Важкі діти" та їх поведінка. Робота соціального педагога з важковиховуваними дітьми.
Аннотация к работе
У будь-якому соціальному суспільстві завжди існують соціальні норми, прийняті в даному суспільстві, тобто правила, за якими це суспільство живе. Відхилення або недотримання цих норм є соціальним відхиленням, що в багатьох випадках призводить до важковиховуваності. Антисоціальна поведінка є однією з найбільш важливих проблем будь-якого соціального суспільства. І як би ми не хотіли цього позбутися, завжди будуть існувати люди, які не можуть або не хочуть жити за правилами і нормам, прийнятим в тому суспільстві, в якому вони живуть. У більшості окремі риси вдачі надмірно посилені (психологи говорять про такі особливо посилені риси, услід за Леонгардом, як акцентуація характеру), зявляється виборча уразливість в одних ситуаціях і неймовірна стійкість в інших.Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявляється в темпераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Отже, характер - це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе [9, с. Переконання - знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку. Сила характеру виявляється в енергійних діях, завзятті та активності в діяльності, боротьбі за доведення справи до кінця, незважаючи на жодні перешкоди. Історія знає багато політичних, громадських і військових діячів, які завдяки силі позитивних рис свого характеру сприяли прогресу суспільства, натомість особи з негативними рисами характеру або слабохарактерні спричинили його занепад. акцентуація характер поведінка важковиховуванийЗа час існування поняття «акцентуація» було розроблено декілька його типологій. До темпераменту , як природного утворення, Леонгардом були віднесені наступні типи: § гіпертимний - бажання діяльності, гонитва за переживаннями, оптимізм, орієнтованість на вдачі, авантюризм; До характеру, як соціально-зумовленого утворення, він відніс такі типи: § демонстративний - самовпевненість, пихатість, хвастощі, брехня, лестощі, орієнтованість на власне Я як на еталон; До особистісного рівню були віднесені 2 типи: § екстравертований; У спілкуванні люди цього типу приваблюють рівним настроєм, надійністю у справах, сумлінність та охайністю;Таку категорію дітей класифікують як діти та підлітки з нестандартною поведінкою. Важковиховуваність - це несприйнятливість індивіда до засвоєння позитивного соціального досвіду людства, або різкі розходження між суспільними етичними нормами і поведінкою людини, її несприйнятливість до впливу інших людей, до тих чи інших виховних впливів [8, с. Медвєдєва, який тлумачить важковиховуваність як одну з форм педагогічної занедбаності, коли відхилення в поведінці ще не закріпилися, не стали нормою. Блонський з поняттям «важковиховуваність» повязував розуміння «педагогічно важкої» дитини, як такої, що «важко навчити», «соціально занедбаної». Отже, як бачимо, на сьогодні є безліч варіантів тлумачення поняття «важковиховуваності», але ще немає однозначного і єдиного, а причини появи важких дітей різноманітні: від особливостей сімейного виховання до відхилень у фізичному і психічному розвитку дитини.Дослідження проводилось в ССЗШ № 46 імені В. З допомогою соціального педагога школи для дослідження за певними критеріями було вибрано два класи: 8-В і 8-Б, тобто експериментальну і контрольну групи. Експериментальна група являє собою учнів, серед яких є такі, що мають проблеми з успішністю у навчанні, для них характерними є прогулювання уроків, вживання нецензурної лексики, часті конфлікти з педагогами та іншими учнями класу. Для проведення дослідження було опитано 19 чоловік, які становлять експериментальну групу, з яких 11 - хлопці і 8 - дівчата і 19 чоловік контрольної групи, з яких 10 - хлопці і 9 - дівчата.Для проведення дослідження було використано: · бесіду з соціальним педагогом школи, в якій проводилось дослідження. Для визначення і вибору експериментальної групи досліджуваних, тобто класу, в якому є достатня кількість учнів з проявами важковиховуваності і девіантної поведінки, було використано емпіричний метод дослідження - бесіда із соціальним педагогом школи, в якій проводилось дослідження (основні запитання бесіди містяться в Додатку А). Згідно з результатами бесіди, тобто з відповідей соціального педагога на запропоновані йому запитання, ми змогли вибрати для подальшого дослідження 8-В клас, більшість учнів якого вважаються важковиховуваними і дослідити акцентуації характеру як причини виникнення в них важковиховуваності. Перша шкала характеризує особистість з високою життєвою активністю, друга шкала показує збудливу акцентуацію. Пята шкала виявляє підвищену тривожність, шоста - схильність до перепадів настрою, сьома шкала говорить про демонстративність поведінки випробовуваного, восьма - про неврівноваженість поведінки.· параметр «Гіпертимна» переважає у дівчат (87,5% і 81,8% у х
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА ПОВЕДІНКУ ДИТИНИ
1.1 Поняття характеру і його структури
1.2 Акцентуації характеру та фактори, що впливають на їх формування
1.3 Типи акцентуацій характеру та їх вплив на поведінку дитини
РОЗДІЛ 2. ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ЯВИЩЕ
2.1 Поняття «важковиховуваність» та причини його виникнення
2.2 «Важкі діти» та їх поведінка
2.3 Робота соціально педагога з важковиховуваними дітьми
РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ ВПЛИВУ НА ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ