Особливість солонцевих ґрунтів, їх властивості та продуктивність, напрями еволюції. Кліматичні умови, рослинність, геоморфологічні, гідрологічні та гідрогеологічні умови. Вплив меліоративної плантажної оранки на урожайність сільськогосподарських культур.
Аннотация к работе
УДК 631.61:631.518 АГРОПЕРЕТВОРЕНІ ГРУНТИ СОЛОНЦЕВИХ КОМПЛЕКСІВ СУХОГО СТЕПУ УКРАЇНИ 06.01.03 - агрогрунтознавство та агрофізика Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук Харків-2009 ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Об’єкти та методи досліджень 2.1 Об’єкти досліджень 2.2 Методи досліджень Розділ 3. Природні умови районів досліджень 3.1 Кліматичні умови 3.2 Рослинність 3.3 Геоморфологічні умови 3.4 Гідрологічні та гідрогеологічні умови 3.5 Ґрунтотворні породи і ґрунти Розділ 4. Закономірності змін властивостей агроперетворених грунтів солонцевих комплексів 4.1 Морфологічна будова профілю 4.2 Сольовий склад плантажованих і неплантажованих солонцевих ґрунтів 4.3 Зміни фізико-хімічних властивостей досліджуваних ґрунтів 4.4 Вміст гумусу у плантажованих та неплантажованих солонцевих грунтах 4.5 Поживний режим солонцевих грунтів 4.6 Зміни агрофізичних властивостей солонцевих грунтів 4.7 Вміст важких металів 4.8 Валовий хімічний склад cолонцевих грунтів Розділ 5. Вплив меліоративної плантажної оранки на урожайність сільськогосподарських культур 5.1. На сучасному етапі розвитку агропромислового комплексу, в умовах ринкової економіки та земельної реформи, особливої актуальності набуває раціональне використання і підвищення родючості низькопродуктивних земель, до яких належать солонцеві ґрунти. Багаторічними дослідженнями С.П. Семенової-Забродіної, Г.В. Новікової, М.М. Лаврентьєва, Ю.Є. Кізякова, К.М. Кухтєєвої, О.М. Можейка та ін. З 1955 року цей меліоративний захід набув широкого впровадження у практику сільськогосподарського виробництва, і на теперішній час площа меліорованих таким чином ґрунтів становить 220 тис. га. Довготривале використання солонцевих ґрунтів у ріллі і, особливо, їх меліорація (меліоративна плантажна оранка, зрошення водами різної якості) обумовлюють існування ґрунтових процесів, які відрізняються від існуючих у природних умовах і є на сьогодні недостатньо вивченими. Мало дослідженим є також питання тривалості післядії меліоративної плантажної оранки та напряму еволюції плантажованих солонцевих ґрунтів. Дисертаційну роботу виконано в лабораторії родючості зрошуваних і солонцевих ґрунтів Національного наукового центру „Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського ”. Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання: оцінити зміни морфологічної будови профілю, сольового складу, окремих фізико-хімічних, хімічних показників, агрофізичних властивостей агроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів Сухого Степу України у зрошуваних та незрошуваних умовах; встановити тривалість післядії меліоративної плантажної оранки, показавши її вплив на родючість досліджуваних ґрунтів і урожайність сільськогосподарських культур у зрошуваних та незрошуваних умовах; удосконалити систему оцінки придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки. Проведені дослідження дозволили удосконалити перелік основних показників оцінювання придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки. Для забезпечення достовірного визначення придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки розроблено та введено в дію ДСТУ 5041 Якість ґрунту. З огляду на унікальність агроекологічних особливостей агроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів, подано пропозицію до Державного комітету України із земельних ресурсів щодо внесення змін до статті 150 Земельного кодексу України і віднесення плантажованих солонцевих ґрунтів до категорії особливо цінних земель. Класичні дослідження К.К. Гедройця, щодо походження солонців та встановлена ним колоїдно-хімічна природа утворення солонцевого горизонту з визнанням вирішальної ролі увібраного натрію [32], була визнана багатьма вітчизняними та зарубіжними дослідниками [3,18,47,76,98,1 06,154,218,268,271]. Широке розповсюдження у межах посушливих зон малонатрієвих солонців і солонцюватих ґрунтів з характерними ознаками так званої фізичної солонцюватості дозволило стверджувати, що причини прояву солонцевого процесу різні не дивлячись на загальність ряду несприятливих властивостей, що проявляються у ґрунті під час його розвитку та однотипний характер утворюваного профілю [3,98,121,152,174,184,187,188]. Floate (1961) та ін.) відносити до солонців ґрунти, у яких сума увібраного магнію та натрію дорівнює або перевищує 50 % від ємності обміну. Відкидаючи роль магнію у солонцеутворенні О.М.Можейко вважає, що причиною солонцюватості є увібраний натрій, його незначний вміст у солонцевому горизонті автор пояснює вимиванням значної кількості натрію вглиб низхідними токами води. Виходячи з цього О.М.Можейко та Т.К. Ворітник стверджують, що солонцюватість каштанової зони України є залишковою, а причиною солонцюватості цих ґрунтів є обмінний натрій, кількість якого у процесі розсолонцювання зменшується [155]. Згідно іншої теорії, у формуванні специфічного профілю солонців, можуть брати участь рухомі сполуки кремнію, алюмінію, заліза, кальцію, магнію, натрію, калію [165,16,232]. При цьому доцільність меліорації, її вид,