Розвиток продуктивних сил у сільському господарстві Німеччини. Соціальне становище німецького селянства. Селянські бунти як вияв невдоволення феодальними порядками на селі. Переплетення у вимогах соціально-економічних і політичних питань.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка Кафедра всесвітньої історії АГРАРНИЙ РОЗВИТОК НІМЕЧЧИНИ НАПЕРЕДОДНІ СЕЛЯНСЬКОЇ ВІЙНИ (1524-1525 РР.) Курсова робота студента групи І-54 історичного факультету Чаплянки Василя Васильовича Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Волошин Юрій Володимирович Полтава - 2004 З М І С Т Вступ ..............................................................................................……….. 3 Розділ І Розвиток продуктивних сил у сільському господарстві Німеччини ………………………………………………………….…….. 6 Розділ ІІ Соціальне становище німецького селянства наприкінці ХV - на початку ХVІ століття ……………………………………..………… 10 Розділ ІІІ Селянські бунти як вияв невдоволення феодальними відносинами на селі …………………………………………………………………..... Для історії Європи доби Середньовіччя велике значення має Реформація та Велика селянська війна в Німеччині. Саме протиріччя в аграрному розвиткові Німеччини кінця ХV - початку ХVІ ст. дають поштовх для подальшого обуржуазнення суспільства. Та найбільш вдало і широко досліджувана проблематика показана в працях дослідників В.Є.Майєра (“Крестьянство Германии в эпоху позднего феодализма”) [14] та В.А.Єрмолаєва (“Крестьянское движение в Германии перед Реформацией”) [3]. Це “Всемирная история в 24-х томах” [1], “История Европы в 8-ми томах” [8], підручники О.Ієгера “История средних веков” [4], С.Д.Сказкіна “История средних веков” [6] та “История средних веков” за редакцією Колесніцького [5]. Ренти із селянських господарств складали основу добробуту і соціального статусу світських і церковних феодальних сеньйорів і були важливою складовою частиною доходів міського патриціату. Прогрес продуктивних сил у сільському господарстві найбільше яскраво виявлявся в новій хвилі внутрішньої колонізації, розширенні площі оброблюваних угідь за рахунок осушення заболочених ґрунтів у північних районах, розкорчування в лісистих районах Швабії, Верхньої Баварії, Вестфалії, більш інтенсивного використання земель у безпосередній близькості й у далекій окрузі міст (Рейнська область, Тюрингія, Саксонія, Вестфалія й ін.). Ґрунтувалися нові села в областях гірських розробок і зосередження плавильного виробництва в Ерцгебірзі і Тюрінгії, заселялися заново, розширювалися колись закинуті землі або ті, що збезлюділи в час епідемій і голодувань села, знову засівалися пустища [19, 50]. Уперше найбільше яскраво соціально-економічні і політичні вимоги і мета селян Німеччини переплітаються в масовому русі 1476 р., відомому як повстання Ганса Бегайма [1, 68].