Огляд комплексного підходу до вивчення проблем лексикографічного засвідчення та функціонування агентивно-професійних найменувань жінок. Аналіз функціонально-стильового та термінологічного статусу назв осіб у класифікаторах професій на різних мовах.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук АГЕНТИВНО-ПРОФЕСІЙНІ НАЗВИ ОСІБ ЖІНОЧОЇ СТАТІ В ЛЕКСИКОГРАФІЧНОМУ ОПИСІ ТА УЗУСІ Спеціальність: Загальне мовознавство Пузиренко Ярина Василівна Київ, 2005 рік 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ У контексті центричного підходу сучасного мовознавства до аналізу явищ мови й мовлення актуальним є всебічне дослідження такого соціально чутливого явища, як агентивно-професійна номінація жінок. Особливий інтерес становить дослідження взаємодії та впливу різних чинників - мовних і позамовних на формування і функціонування назв жінок. Крім того, слід брати до уваги різноспрямовані процеси, які простежуються у номінації осіб жіночої статі, пов’язані із вимогами політичної коректності - від намагання послідовного уведення назв осіб жіночої статі (НЖ) у мовну практику до повного нівелювання протиставлення форм роду. Таким чином, для отримання цілісної картини функціонування агентивно-професійної номінації жінок та окреслення тенденцій розвитку цього класу назв видається доцільним, по-перше, дослідити засвідчення агентивно-професійних назв жінок у лексикографічних працях, і, по-друге, розглянути функціонування НЖ в узусі шляхом спостереження над усним і писемним мовленням із залученням експериментальних даних. Спеціальний інтерес становить розгляд засвідчення НЖ у класифікаторах професій, які, з одного боку, є своєрідними лексикографічними працями, а з другого - репрезентують офіційно-діловий стиль мови. Дисертація виконувалась відповідно до затвердженої Міністерством освіти і науки України теми: „Актуальні проблеми філології” (02 БФ 044-01), яка опрацьовується в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Мета дослідження - дослідити коло проблем, пов’язаних із лексикографічним описом агентивно-професійних назв жінок та їх функціонуванням в узусі з урахуванням дії мовних та позамовних чинників. Мета дослідження визначила необхідність розв’язання таких завдань: - з’ясувати характер засвідчення агентивно-професійних назв жінок у словниках різних типів; - з’ясувати основні внутрішньомовні, зовнішні мовні та позамовні чинники, які впливають на динаміку лексикографічного засвідчення назв жінок; - обґрунтувати термінологічний статус агентивно-професійних назв жінок у мовній системі; - виявити принципи включення назв жінок до нормативних і узуальних класифікаторів професій (КП), укладених кількома мовами європейського ареалу (українською, російською, англійською та ін.); - з’ясувати основні тенденції у функціонуванні системи агентивно-професійної номінації осіб в узусі; - апробувати теоретичні положення роботи на матеріалі серій пілотних експериментів із носіями мови. У науковий обіг уперше вводяться розшукані авторкою в бібліотечному фонді „Короткий словник занять для розробки всесоюзного перепису населення 1937 року” (К., 1936) і „Короткий алфавітний словник занять для розробки матеріалів всесоюзного перепису населення 1939 року” (К.,1939). Так само новою є розроблена і апробована методика проведення експериментальних досліджень з вивчення дериваційного потенціалу мови при творенні назв осіб жіночої статі та семантики суб’єктивного словесного опису мовцями агентивно-професійних НЖ та назв осіб чоловічої статі (НЧ). Обґрунтовується залучення до аналізу лексикографічного засвідчення НЖ параметричного підходу, сформульованого Ю.М. Карауловим, за яким уся подана в словнику інформація розкладається на мінімальні одиниці - лексикографічні параметри, які, у свою чергу, можуть об’єднуватися в одиниці вищого рівня узагальнення. С.І. Ожегова (1949-1991) (ОЖ) та ін.) показує, що зміни у НЖ зумовлені не стільки відображенням реальних мовних процесів (узусом), скільки дією комплексу мовознавчих та соціальних чинників. Напр., у виправлених і доповнених виданнях ОЖ-1949, 1952, 1961 НЖ маникюрша подається без позначки, а в наступних, зокрема ОЖ-1981, 1989, 1990 має позначку разг., саме ж тлумачення не змінилося - “специалистка по маникюру”, як не змінилося і функціонування цієї лексеми в російській мові (тим більше, що вона входила до класифікаторів професій СРСР відповідного часового періоду). Так, у 10-мовному розмовнику (Прага,1962) біля слова товарищ наведено позначки ч. і ж. Пор., напр., ілюстрацію до НЖ іноземка у СУМі: “Громадяни СРСР можуть одружуватися як один з одним, так і з іноземцями та іноземками” (виділення наше - Я.П.).