Агітаційно-пропагандистська діяльність органів організованого набору та переселення робітників в УРСР у другій половині 1940-х-середині 1980-х рр. - Статья
Напрямки інформаційно-ідеологічного впливу на робітників УРСР у 1940-х-1980-х рр. з метою міжтериторіального та міжгалузевого розподілу та перерозподілу трудових ресурсів. Значення агітації у використанні державою трудового потенціалу своїх громадян.
Аннотация к работе
Агітаційно-пропагандистська діяльність органів організованого набору та переселення робітників в УРСР у другій половині 1940-х-середині 1980-х рр. Організовані набори робітників та трудові переселення сімей - шляхи здійснення міжтериторіального та міжгалузевого перерозподілу трудового ресурсу в СРСР у другій половині ХХ ст. Поповнення робітничих лав будов та підприємств Донбасу, Придніпровського економічного району, Львівсько-Волинського вугільного басейну, збільшення відсотку працездатного населення південних областей УРСР, цілинних земель Казахської РСР й Російської РФСР, лісової промисловості Далекосхідного економічного регіону РРФСР невідривно були повязані з ідеологічними заходами партії та уряду. Одночасно звернули увагу на русифікаційний та асиміляційний характер радянської агітації науковці діаспори Д. Соловей [2], Б. Винар[3]. Не втратили своєї актуальності дослідження процесів використання державою трудового потенціалу своїх громадян та їх вплив на трудову політику незалежної України. Система оргнабору була остаточно відновлена у червні 1947 р. Тоді у складі республіканського Управління Міністерства трудових резервів СРСР сформували Відділ організованого набору робітників, який у 1953 р. реорганізували у Головне управління оргнабору Ради Міністрів УРСР, а 1 серпня 1955 р., внаслідок злиття з Головним переселенським управлінням РМ УРСР, - у Головне управління організованого набору робітників та переселення при РМ УРСР (далі ГУ ОНРП при РМ УРСР), у лютому 1967 р. - у Державний комітет РМ УРСР із використання трудових ресурсів та у Державний комітет РМ УРСР з праці у 1976 р. На відміну від довоєнної практики, повоєнний оргнабір мав добровільний характер для населення. Політико-виховну роботу спрямувати на свідоме ставлення молодих робітників до праці, до соціалістичної власності, прищеплювати почуття радянської гордості, організувати серед молодих робітників соціалістичне змагання, виковувати з них кращих стахановців, передовиків виробництва” [9, с. Таким чином, інформаційно-ідеологічний вплив, який апелював до почуття патріотизму та відчуття боргу перед батьківщиною, було обрано головним знаряддям виконання відновлених організованих добровільних трудових міграцій.