Мережковський як один із засновників російського символізму. Специфіка функціонування агіографічних мотивів у романізованих біографіях автора в контексті його релігійно-філософських пошуків. Проблеми у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві.
Аннотация к работе
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди УДК 821.161.1 - 3 Мережковський 09 Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Агіографічні мотиви в романізованих біографіях Д.С. Мережковського 10.01.02 - російська література Чемоданова Марина Федорівна Харків - 2011 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Гусєв Віктор Андрійович, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, професор кафедри зарубіжної літератури; кандидат філологічних наук Новохатський Дмитро Володимирович, Республіканський вищий навчальний заклад «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта), в.о. доцента кафедри іноземної філології та методики викладання мережковський агіографічний релігійний Захист відбудеться «25»травня2011 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. Д. С. Мережковський - один із засновників російського символізму, поет, белетрист, критик та релігійний мислитель - більшу частину свого плідного й сповненого творчістю життя провів на еміграції (1919 - 1941). Однак написані ним у цей період твори вважалися і за життя письменника, і нині - апріорі слабшими за створені в Росії. Написані ним у 1920-ті - 1930-ті рр. книги «Наполеон» (1929), «Тайна Запада: Атлантида - Европа» (1931), «Иисус Неизвестный» (1932 - 1934), «Павел и Августин» (1937), «Франциск Ассизский» (1938), «Жанна д’Арк» (1938), «Данте» (1939) та ін. Він намагався представити історію людства як рух до Царства Третього Завіту або Духа, а вибраних ним героїв - святими цієї нової релігії. Для реалізації цього масштабного завдання Д. С. Мережковський на формально-змістовому рівні використовує «пам’ять жанру» (М. М. Бахтін) житія з характерною для нього системою агіографічних мотивів. У роботі використані досягнення методик мотивного й цілісного аналізу художніх творів (М. Гіршмана, Ю. Лотмана), а також роботи, присвячені творчості Д. Мережковського (О. Андрущенко, І. Приходько, В. Полонський, Т. Пахмусс, М.-Л. Додеро Коста, О. Кулешова, Я. Саричев). Уперше простежені особливості функціонування агіографічних мотивів в «житії» жінки-святої (Жанна д’Арк) і створення агіографічної ієрархії в життєписі італійського поета; встановлені причини трансформації традиційних житійних мотивів, виявлене співвідношення рис жанрових різновидів житія й патерика; уточнені уявлення про своєрідність літературної біографії російського Зарубіжжя. Саме ці мотиви використані ним і при створенні біографій Данте й Жанни д’Арк.