Розвиток відносин між європейськими та африканськими державами. Дослідження стратегії ЄC для країн Африки. Трансформації у внутрішньополітичних та економічних процесах держав континенту. Рівні відкриття африканських ринків для європейського експорту.
Аннотация к работе
Африканська політика ЄС Вовченко К.І. Події 2011 року у державах Магрибу привернули увагу світової спільноти до проблем цього регіону а керівників європейських держав до питання збільшення обсягів фінансування демократичних процесів та економічної допомоги своїм південним партнерам. Навіть, до «Арабської весни», африканські держави Середземномор’я перебували у ближчих відносинах із ЄС, аніж європейські країни Балкан (хіба що, окрім Хорватії) та Східної Європи. Це виражалося як у формі нормативної бази відносин так і конкретно у сумах фінансової допомоги, які виділялися згідно програм «Східного партнерства» з одного боку, та Середземноморського союзу - з іншого. Що ж до взаємодії із іншою частиною Африки, то ці відносини можна розділити на два основні види: загальноєвропейська політика - у випадку багатосторонніх економічних проектів (нафто- та газопроводи, сонячні електростанції), економічних домовленостей (Ломе, Котону) та окремо взятих держав, як то Франції, Португалії, Об’єднаного королівства, Італії - у культурній сфері, продовольчій, матеріально-технічній допомозі, торгівлі зброєю. Зусилля Африканського союзу (AC), Нового партнерства в інтересах розвитку Африки (НЕПАД) та інших міжнародних організацій сприяли вироблені на континенті політичних та економічних планів, щодо вироблення стратегії бачення майбутнього.