Афганський конфлікт останньої чверті ХХ – початку ХХІ ст.: витоки, сутність, урегулювання - Курсовая работа

Міністерство освіти та науки України Національний Авіаційний Університет Інститут міжнародних відносин КУРСОВА РОБОТА з країнознавства на тему: “Афганський конфлікт останньої чверті ХХ - початку ХХІ ст.: витоки, сутність, урегулювання” Виконав: Студент ФМІП-207 Багатеренко Антон Олександрович Науковий керівник: Головченко Володимир Іванович Київ, 2009 ЗМІСТ 1. Афганська війна 1978-1989 рр.: 3.1 Передумови 3.2 Хронологія бойових дій 3.3 Результати 3.4 Втрати 4. Громадянська війна в Афганістані 1989-1992 4.1 Війна після виводу частин радянської армії 4.2 Падіння режиму Мохаммада Наджибулли 4.3 Падіння Кабула 5. Громадянська війна в Афганістані (1992-2001) 5.1 Передумови війни 5.2 Хід війни 5.3 Вбивство Массуда та перехід війни в новий етап 6. Інтервенція НАТО в Афганістан (2001 - ...) 6.1 Прдії 11-го вересня 2001 року 6.2 Хронологія бойових дій 6.3 Втрати Висновки Список використаної літератури ВСТУП Дана курсова робота написана з предмету “Країнознавство”, що вивчається студентами на факультеті міжнародної інформації і права. Автор вважає актуальним дослідження афганського конфлікту, оскільки цей конфлікт триває вже понад 30-ти років, в цьому конфлікті брало участь декілька держав, в їх числі СРСР та США, що в деякій мірі вирішило долю “холодної” війни, загинула велика кількість людей, було витрачено мільярди грошових одиниць, а також цей конфлікт є досі не вирішеним, на території Афганістана навіть зараз тривають бойові дії. Обєктом дослідження виступає територія Афганістану та бойові дії, що відбувались на території цієї країни протягом останніх тридцяти років. Предметами дослідження виступають країни та організації, що брали участь у різних етапах цього конфлікту, такі як Афганістан, СРСР, США, Організація Афганських Моджахедів, Рух “Талібан” та терористична оргнізація “Аль-каїда”. 1. Війна НАТО в Афганістані - військові дії США та їх союзників з блоку НАТО за підтримки Північного альянсу проти Талібану, звинуваченого за результатами розслідування терактів 11 вересня 2001 року в приховуванні терористів і сприянню поширенню фундаменталізма. Після останніх переговорів в Москві з Леонідом Брєжнєвим в 1977 році Дауд зробив серію візитів в країни регіону, що вважаються союзниками Заходу, і після повернення з Ірану аід час свого виступу в Герате засудив «навязану ззовні ідеологію». У тому ж році він почав чищення армії і державних апаратів від членів Народно-Демократичної партії Афганістану (далі - НДПА). Він також стверджує, що квітневий переворот 1978 року став для радянського керівництва «громом серед ясного неба». Лідери НДПА в своїх виступах на похоронах говорили про оголошення війни діючому президенту країни. За відомостями афганського публіциста Раміна Анварі, халькист Нур Мохаммад Таракі та парчаміст Бабрак Кармаль пригрозили палацу «Арг» помститися «за кожну краплю пролитої крові» свого товариша. Безпосередні учасники військового перевороту отримали високі урядові звання і пости й ще довгі роки засідали в Політбюро ЦК НДПА. Через рік після перемоги «Квітневої революції», у 1979 році, президент США Джиммі Картер підписав директиву про підтримку руху моджахедів - опозиційних партизанів: почалася великомасштабна робота зі створенням та підготовкою антікабульських формувань на території сусідніх країн, в Ірані та Пакистані.