Децентралізація управління: переваги і ризики в умовах України. Радянська адміністративно-територіальна спадщина, спроби її подолання. Реформування адміністративно-територіального устрою в контексті глобальних процесів просторової організації суспільства.
Аннотация к работе
ВСТУП Адміністративно-територіальний поділ (АТП) - найбільш виразно помітна, юридично закріплена форма регіоналізації суспільства. Він являє собою поділ території держави на адміністративно керовані частини (адміністративно-територіальні одиниці, осередки АТП). Адміністративно-територіальний устрій держави є вагомим чинником забезпечення її територіальної цілісності, динамічного і збалансованого соціально-економічного розвитку, ефективного використання ресурсного потенціалу, а також необхідною передумовою для практичної реалізації принципів сталого розвитку в межах територіальних адміністративних утворень і держави в цілому. Адміністративно-територіальна реформа в Україні віднесена до головних завдань трансформації системи державного управління. Сьогодні основні положення пропонованої адміністративно-територіальної реформи (АТР) винесені на обговорення як фахівців, такі і всього українського суспільства. Вітчизняні вчені мають вагомі наукові напрацювання з питань регіоналізації та економічного районування України. Це, насамперед, роботи М. Долишнього, Б. Данилишина, І. Горленка, Ф. Заставного, М. Паламарчука, М. Пістуна, В. Поповкіна, О. Шаблія та інших вчених. Історичним аспектам формування АТУ України присвячені роботи М. Дністрянського, В. Поповкіна. Нинішній етап державного будівництва в Україні вимагає створення системи управління регіональним і місцевим розвитком, яка могла б найбільш ефективно реалізувати наявний в країні економічний потенціал для підвищення рівня життя громадян, забезпечити динамічний розвиток як країни в цілому, так і кожної території зокрема. Сутність адміністративно - територіального устрою Сучасний адміністративно - територіальний устрій (АТУ) України, що був сформований за відсутності самостійної методології і визначався імперськими ідеями управління територіями в межах колишнього СРСР, в основних рисах зберігається вже понад півстоліття. До недавнього часу, по суті, не було політичних умов для розвитку України як цілісного державного утворення і проведення реформ в АТУ на наукових засадах [13;48]. У той же час включення України в загальносвітові процеси глобалізації та регіоналізації, її реальні кроки до інтеграції в Європейське Співтовариство гостро ставлять питання щодо відповідності АТУ держави основним європейським принципам побудови системи управління регіональним і місцевим розвитком, побудови місцевого самоврядування, а також відповідності обєктивним тенденціям регіоналізації соціально-економічних процесів [22]. У проекті Закону України «Про територіальний устрій України», винесеному в даний час на обговорення, також вживається термін «територіальний устрій», під яким розуміють «обумовлену географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішню територіальну організацію держави з поділом її території на складові частини - адміністративно-територіальні одиниці з метою забезпечення населення необхідним рівнем послуг та збалансованого розвитку усієї території держави» [14;3]. Відомий російський вчений І. Лексин, який провів глибоке дослідження територіального устрою держави із застосуванням методології системного аналізу, пропонує розглядати під територіальним устроєм держави офіційно (конституційно, законодавчо) встановлену систему територіальних і функціональних елементів та ієрархічних звязків, функцією якої є формування просторової структури публічної влади в державі [23]. Ще до проголошення незалежності України, 12 лютого 1991 року, Верховна Рада УРСР відновила автономію Криму, що послужило поштовхом для початку суперечок про те, яким має бути адміністративно-територіальний устрій держави. За визначенням Е. Фромма - розвивати ті риси людини, які в подальшому змушують його хотіти діяти саме так, як йому доводиться діяти, культивуючи, в кінцевому рахунку, «втечу від свободи». У звязку з цим, слід зазначити, що пропонована урядом України трирівнева просторово-організаційна структура регіону: громада - район - регіон, - цілком відповідає поставленим завданням.