Аналіз процесу реформування системи національного адміністративно-територіального устрою в умовах згортання політики коренізаціі у 1930-х рр. ХХ ст., зокрема ліквідації болгарських національних районів УРСР і подальшого реформування їх у звичайні райони.
Аннотация к работе
Адміністративно-територіальні зміни в місцях компактного розселення болгар Радянської України у 30-х рр. ХХ ст. Звіт німецького консульства в Харкові від 6 листопада 1931 р., яке важко запідозрити в упередженості, містить такий запис щодо становища етнічних меншин: “в Україні становище національ них меншин трохи краще, ніж в інших республіках Радянського Союзу. У цих районах працюють національні адміністративні та судові ор гани, що певним чином сприяє розвитку меншин, їх культури, а саме створення нових національних форм, які за змістом свого загального розвитку сформували “національні підрозділи пролетарсько-біль шовицького спрямування”1. Від вересня 1930 р. в УСРР існу вало 503 адміністративні одиниці Молдавська АСРР, 18 міст цен трального підпорядкування та 484 райони. Оцінюючи на ціональну політику більшовицької партії початку 30-х рр., О. Майбо рода підкреслив, що “загальносоюзні та союзно-республіканські міністерства діяли фактично як транснаціональні корпорації, не зважаючи на місцеві потреби” .