Адміністративно-правовий статус органів прокуратури України - Автореферат

Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України На правах рукопису УДК 342.95 (477) 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ Івчук Михайло Юрійович КИЇВ - 2011 Дисертацією є рукопис Робота виконана у Національному університеті біоресурсів і природокористування України. Конституційні зміни державного механізму, необхідність реалізації сучасної правової політики в галузі прав людини потребують оновлення всієї державно-правової системи, в тому числі і такої її провідної ланки, як прокуратура. Створена як орган державної влади, здійснюючий від її імені і за дорученням нагляд за виконанням законів центральними та місцевими органами і установами, їх посадовими особами, прокуратура майже у всі часи розглядалася як важливий правоохоронний та правозахисний інститут. Докорінні політичні та економічні перетворення в Україні, демократизація суспільних відносин актуалізували питання про роль прокуратури у державному механізмі, її завдання та функції. Основні з них такі: вперше: - сформульовано визначення правозастосовчої діяльності органів прокуратури України як особливої форми діяльності органів прокуратури та їх посадових осіб з підготовки та прийняття владно-розпорядчих та організуючих рішень на основі юридичних фактів щодо конкретних субєктів, а також направленої на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей; - визначено критерії ефективності правозастосовчої прокурорської діяльності, до яких віднесено: а) дані, що характеризують процесуальні акти реагування у роботі прокуратури в цілому; б) співвідношення між даними й величинами, які характеризують вихідний стан впливу на суспільні відносини й кінцевий результат роботи; в) відповідність фактичних наслідків дій прокуратури і витрат, що мали місце в її роботі; дістало подальшого розвитку: - визначення періодів організації, становлення та розвитку органів прокуратури України, охарактеризовані особливості функціонування органів прокуратури у відповідні періоди розвитку; - характеристика місця та ролі прокуратури у системі органів державного управління України, що знаходить свій вияв у тому, що: прокуратура має виокремлену законодавчу самостійність; окремий адміністративно-правовий статус; чіткі функції та компетенцію, що включає зокрема окреслені повноваження; визначену відповідальність за виконання покладених завдань; сприяння ефективній та законній діяльності органам виконавчої та судової влади; здійснення нагляду за додержанням законності; здійснення діяльності від імені держави; - розуміння правових засад діяльності органів прокуратури України, у зв’язку з чим запропоновано ряд змін та доповнень до чинного законодавства України з метою удосконалення правового регулювання діяльності органів прокуратури, а також визначенні напрямки реформування законодавства; - характеристика прав та обов’язків органів прокуратури, які визначено як здатність реалізовувати власні повноваження, які направлені на виявлення, усунення і попередження порушень чинного законодавства всіма органами держави та їх посадовими особами і обов’язково забезпечується державним примусом; удосконалено: - поняття та уточнено структуру адміністративно-правового статусу органів прокуратури України; - поняття юридичної відповідальності працівників прокуратури, що визначена як встановлений державою примусовий захід (покарання), що застосовується до правопорушника за недотримання встановлених законом заборон, невиконання або неналежне виконання встановлених законом обов’язків, порушення правил субординації, а також його обовязок перетерпіти відповідні негативні наслідки, що визначені чинним законодавством; - перспективні напрямки взаємодії між прокуратурою та судами, до яких віднесено: 1) вплив судів на наглядову та іншу діяльність прокуратури; 2) вплив прокуратури на діяльність судів із здійснення правосуддя; 3) взаємодію прокуратури й судів під час реалізації спільних завдань щодо зміцнення правопорядку.