Характеристика національних меншин України у минулому та на сучасному етапі розвитку. Правовий статус меншин у міжнародних зобов’язаннях України та у законодавстві. Положення Європейської хартії. Розбіжності між правовим і реальним статусом меншин.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ ФАКУЛЬТЕТ МОРСЬКОГО ПРАВА І МЕНЕДЖМЕНТУ Кафедра адміністративного та кримінального права Курсова робота Адміністративно-правовий статус національних меншин В україні Вступ Обґрунтування вибору теми та її актуальність. Проблема національних меншин є дуже актуальною для України, на території якої проживають, за переписом 2001 р., 130 національностей. Однією з головних умов для цього є законодавчо закріплені та підтримувані державою права національних меншин. Для досягнення цієї мети було поставлено такі задачі: визначити місце національних меншин у складі Українського народу, дослідити права меншин, що закріплені у законодавстві, проаналізувати діяльність органів державної влади у справах національних меншин, розглянути основні проблеми реалізації прав національних меншин. Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері забезпечення правового статусу національних меншин. Серед джерел міжнародного характеру слід відзначити Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, Рамкову конвенцію про захист національних меншин та Угоду з питань, повязаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів. З-поміж джерел українського законодавства я використовував такі законодавчі акти, як Закони України «Про національні меншини в Україні», «Про мови в Українській РСР» та постанову Кабінету Міністрів України «Положення про Державний комітет України у справах національностей та релігій». Одночасно, внаслідок потужних міграційних рухів на території сучасної України осідали великі та малі народи. Звернення фактично визнає українську політичну націю під назвою «народ України», який разом з українцями складають представники більше як 110 національностей (росіяни, євреї, білоруси, молдовани, поляки, болгари, угорці, кримські татари, румуни, греки, гагаузи та інші) [16]. Осудивши попередню політику гноблення духовного життя націй, їх мов і культур, звернення проголосило «нову добу в розвитку міжнаціональних відносин в Україні». Щороку проводяться культурно-мистецькі акції: Форум національних культур «Усі ми діти твої, Україно!», Всеукраїнський фестиваль «Ми - українські», Міжнародний ромський фестиваль Акмала, численні обласні фестивалі румунської, угорської, польської, корейської, молдовської та грецької культур, що здобули визнання не лише в Україні, але й за її межами. Протягом першої половини 90х років ХХ сторіччя Радою Європи було розроблено два документа, які визначили подальшу долю національних меншин Європи.