Адміністративно-правовий статус державного виконавця - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ АВТОРГОВ АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ УДК 342.953 Адміністративно-правовий статус державного виконавця 12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Київ - 2008р. Дисертацією є рукопис Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ України Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Кузьменко Оксана Володимирівна, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права і процесу Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Приймаченко Дмитро Володимирович, Академії митної служби України, завідуючий кафедрою адміністративного та митного права; кандидат юридичних наук, доцент Ковалів В’ячеслав Володимирович, Львівський державний університет внутрішніх справ, в.о. начальника кафедри адміністративного права і процесу. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід’ємна частина «судового процесу» для реалізації статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що передбачає виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними. Скарги на невиконання рішень публічних органів управління становлять значну кількість з-поміж звернень українців до Європейського суду з прав людини. Відсутність можливості примусового виконання спричинює ситуацію, за якої рішення будь-якого публічного органу лишається абстрактним, закріпленим тільки на папері. З метою забезпечення успішного виконання цих завдань докорінного поліпшення потребують не лише форми і методи діяльності державних виконавців, а й якісний підхід до визначення адміністративно-правового статусу зазначених суб’єктів. Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах здійснення в Україні судово-правової реформи. Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання: дослідити історико-правову природу становлення адміністративно-правового статусу державного виконавця та відокремити його етапи; вивчити правовий статус державного виконавця у радянському праві та відділити основні періоди розвитку; проаналізувати шлях становлення та розвитку державного виконавця в українському праві, запропонувати дефініції «державного виконавця» та «державної виконавчої служби»; здійснити теоретичний аналіз категорій «правовий статус» та «правове становище», їх склад; з’ясувати зміст, структуру та значення адміністративно-правового статусу державного виконавця, його місце та роль у системі правовідносин та правового становища; дослідити особливості адміністративно-правового статусу державного виконавця; здійснити класифікацію прав та обов’язків, що входять до адміністративно-правового статусу державного виконавця; провести аналіз нормативних положень, які регламентують адміністративно-правовий статус державного виконавця, дослідити проблеми його реалізації на практиці; вивчити ефективність системи виконання судових рішень державними виконавцями та запропонувати можливості її вдосконалення; простежити міжнародний досвід адміністративно-правового статусу державного виконавця та запропонувати шляхи вдосконалення цього статусу; виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання адміністративно-правового статусу державного виконавця. Емпіричну базу дослідження становлять результати узагальнення практики Державної виконавчої служби щодо примусового виконання рішень органів управління за період 2003-2008 рр. (розглянуто 480 справ), статистичні дані Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за 2005-2007 рр., а також узагальнені дані анкетування державних виконавців ДВС (опитано 250 осіб). Пов’язаний з виданням «Суду Ярославль Владимиречь. Правда Руська», однієї з частин «Правди Руської», де права судових виконавців отримали мечники. 3.