Механізм функціонування інституцій державного управління та місцевого самоврядування в галузі екології та природних ресурсів. Принципи адміністративно-контрольних методів державного управління. Забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ ЛАЗОР Олег Ярославович УДК 35:574:32(477):342 АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ 25.00.02 - механізми державного управління АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління Київ-2004 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у Львівському регіональному інституті державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України. Науковий консультант - доктор економічних наук, професор ЛЕСЕЧКО Мирон Дмитрович, Львівський регіональний інститут державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України, декан факультету державного управління та місцевого самоврядування, завідувач кафедри державного управління та місцевого самоврядування. Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент МОРДВІНОВ Олександр Григорович, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, завідувач кафедри державного управління і адміністративного менеджменту; доктор технічних наук КАЧИНСЬКИЙ Анатолій Броніславович, Інститут проблем національної безпеки Ради національної безпеки і оборони України, завідувач відділу стратегії національної безпеки; доктор економічних наук, професор КОВАЛЬ Ярослав Васильович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем використання і охорони лісових ресурсів. Провідна установа - Національна академія Служби безпеки України, кафедра філософії, м. Київ. Становлення України як індустріально розвиненої держави з ринковою економікою збіглося у часі з глобальним процесом переходу до сталого розвитку і зміною екологічної парадигми. Виокремлення екологічного напряму державної політики сприяло формуванню суперечливого характеру інституційних компетенцій, що зумовлює необхідність визначення чітких механізмів державного управління у сфері реалізації екологічної політики на сучасному етапі. Державному управлінню у сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища вчені, зокрема юристи, економісти, географи, завжди надавали великої уваги. Багато дослідників займалися питаннями правового забезпечення раціонального використання природних ресурсів. Дослідження проблем державного управління у галузі екології та природних ресурсів у перехідний період перебувають на початковому етапі розвитку. Дослідження структуровані за суб’єктом управління (органами влади), технологією управління (механізмами регулювання) та об’єктом управління (процесами природокористування та охорони навколишнього природного середовища). Для досягнення вказаної мети необхідне вирішення таких наукових завдань: · розкрити сутність основних складових понятійно-категоріального апарату екологічної політики та управлінського процесу; · провести аналіз трансформаційних змін в українській практиці еколого-правового регулювання; · обґрунтувати основні засади адміністративно-правового регулювання основних ресурсів довкілля; · дослідити компетенції вітчизняних інституцій державного управління та місцевого самоврядування в досліджуваній сфері та механізми їх впливу на процеси використання, охорону і відтворення природних ресурсів; · удосконалити застосування адміністративно-контрольних методів державного управління у сфері реалізації екологічної політики; · узагальнити досвід реалізації екологічної політики у промислово розвинутих країнах і визначити можливості його застосування в Україні; · запропонувати ефективні заходи і важелі впливу держави на реалізацію визначених напрямів екологічної політики відповідно до вимог стратегічної мети - забезпечення екологічної безпеки України. Внаслідок наукових досліджень були досягнуті результати, серед яких уперше: сформовано комплекс базових науково-теоретичних і концептуальних положень екологічної політики, основою якого є запропонований перехід у науково-практичній діяльності від концепції абсолютної безпеки (нульового ризику) до концепції прийнятного (допустимого) ризику; визначено цілі, завдання, методи, принципи реалізації екологічної політики на сучасному етапі; · досліджено сутність понятійно-категоріального апарату окремих складових екологічної політики (“оточуюче середовище”, “зовнішнє середовище”, “навколишнє природне середовище”, “навколишнє середовище”, “довкілля”; державне управління та державне регулювання у досліджуваній сфері; оцінка впливу на навколишнє середовище (далі - ОВНС) та оцінка впливу на довкілля (далі - ОВД), а також співвідношення між цими поняттями; доведено неідентичність понять “природне середовище” та “довкілля”; · обґрунтовано основні засади нормативно-правового забезпечення державного управління у сфері реалізації екологічної політики загалом та зокрема щодо охорони та використання лісів, як одного із головних ресурсів довкілля; розвитку природно-заповідної справи як пріоритетного напряму екологічної політики та поводження з відходами як однієї з осно