Адміністративна процесуальна правосуб’єктність - Автореферат

Харківський національний університет внутрішніх справ УДК 342.565 Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Адміністративна процесуальна правосуб’єктність Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право Діткевич Інна Ігорівна Харків 2011 Загальна характеристика роботи Актуальність теми. Серед способів правового захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина особливе місце посідає правовий захист з боку незалежного органу - адміністративного суду. Запровадження адміністративного судочинства як окремої юрисдикційної діяльності спеціалізованих судів є не тільки елементом вдосконалення судової системи України та способом розвантаження загальних і господарських судів, воно викликано об’єктивною потребою в існуванні спеціального судового механізму вирішення публічно-правових спорів. Це пояснюється тим, що у 2005 році остаточно завершилося формування національного інституту адміністративної юстиції з прийняттям Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), положення якого збагатилися принципово новими поняттями та категоріями. У зв’язку з цим піддаються перегляду основні засади, інститути, структура адміністративного процесу, обґрунтовуються нові погляди щодо адміністративного судочинства в системі юридичного процесу, природи адміністративно-процесуальних норм та відносин. Указані перетворення суттєво позначилися і на суб’єктах адміністративно-процесуальних правовідносин, зокрема визначенні правового статусу органів судової влади та учасників адміністративного процесу, а тому і адміністративної процесуальної правосуб’єктності в цілому. Зазначена мета дослідження зумовлює постановку та виконання наступних завдань: – вивчити генезис теорії правосуб’єктності в адміністративному судовому процесі з урахуванням особливостей зазначеної категорії в інших галузях права; – розглянути структуру адміністративної процесуальної правосуб’єктності як елемента механізму правового регулювання; – розкрити особливості змісту та реалізації адміністративної процесуальної правосуб’єктності різними суб’єктами адміністративної процесуальної діяльності; – визначити елементи судової адміністративної процесуальної правосуб’єктності з огляду на правове становище адміністративного суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій; – вивчити структурні компоненти адміністративної процесуальної правосуб’єктності основних учасників адміністративного процесу, їх представників; – з’ясувати зміст адміністративної процесуальної правосуб’єктності осіб, які сприяють здійсненню правосуддя; – розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного адміністративно-процесуального законодавства в межах предмета дисертаційного дослідження. У результаті проведеної роботи автором сформульовано висновки і рекомендації, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема: вперше: - доведено, що адміністративна процесуальна правосуб’єктність визначається як невід’ємний та специфічний елемент механізму правового регулювання адміністративних процесуальних правовідносин і як такий, що забезпечує перехід нормативності адміністративного процесуального права у сферу здійснення правосуддя та реалізацію права на судовий захист; - зроблено висновок про те, що адміністративна процесуальна правосуб’єктність як елемент механізму правового регулювання адміністративних процесуальних правовідносин конкретизує сферу цих правовідносин, відповідну галузь законодавства та правовий статус суб’єктів адміністративно-процесуальної діяльності; - визнано, що єдиної адміністративної процесуальної правосуб’єктності для всіх учасників адміністративного процесу не існує: для кожного суб’єкта адміністративно-процесуальних правовідносин встановлена певна правосуб’єктність, як самостійна юридична конструкція, з конкретним змістом та обсягом; удосконалено: - процедуру реалізації адміністративним судом адміністративної процесуальної правосуб’єктності, яка обумовлюється природою його процесуальних функцій; - положення про наявність ряду функцій адміністративного суду, що випливають із його конституційної функції щодо здійснення правосуддя, зокрема: функція забезпечення законності при розгляді адміністративних справ, контролююча функція, компенсаторна та функція захисту прав; - висновок про існування адміністративної процесуальної правосуб’єктності у сторін та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, що складається з адміністративної процесуальної правоздатності та дієздатності (не становлять органічної єдності) і конкретних суб’єктивних прав і обов’язків; - положення про те, що зміст та обсяг адміністративної процесуальної правосуб’єктності представників безпосередньо залежить від дозволу осіб, яких представляють, на вчинення певних процесуальних дій; - класифікацію осіб, які є іншими учасниками адміністративного процесу, залежно від мети їх участі у справі, що дозволило глибше дослідити реалізацію адміністративної процесуальної правосуб’єктності кожного з них; діста