Адміністративна процедура: теорія, практика, застосування - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ УДК 334.95(034) Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Адміністративна процедура: теорія практика застосування Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право Лагода Олександр Сергійович Ірпінь - 2007 Дисертація є рукописом. Захист відбудеться „4 ” жовтня 2007 року о „12” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 у Національному університеті державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К.Маркса, 31. Автореферат розіслано „31” серпня 2007 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Коваль. Прийняття Конституції, демократизація суспільних відносин, орієнтація України на вступ до Європейського співтовариства з його стандартами та вимогами до системи управління та законодавства зумовлюють необхідність до масштабного реформування адміністративної сфери, а також будівництва взаємовідносин особи з державою на нових засадах. В цьому сенсі увага зверталась на процедурні питання розгляду скарг, тобто на адміністративно-процедурну діяльність, яка повинна регулюватись окремим Адміністративно-процедурним кодексом. Для реалізації даної мети робочою групою при Міністерстві юстиції України за участю співробітників Інституту держави та права імені В.М. Корецького НАН України підготовлено проект Адміністративно - процедурного кодексу. Разом з тим: - по-перше, потребує ґрунтовного дослідження позитивна правозастосовча діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, в аспекті формування нових підходів і принципів у їх функціонування; - по-друге, виникає необхідність у визначенні на концептуальному рівні поняття „адміністративна процедура” та його співвідношення з категорією „адміністративний процес”; - по-третє, ставиться за мету побудова публічної адміністрації, за аналогом демократичних європейських країн, з принциповим підходом до діяльності держави як регулятора відносин, а не управлінця, з подальшим розвитком інститутів, які впливають на її демократизацію та лібералізацію. Таким чином, аналіз адміністративно-процедурної діяльності адміністративних органів в Україні та порівняльна характеристика з зарубіжним досвідом мають важливе значення як для використання цього аналізу при реформуванні та вдосконаленні діяльності апарату виконавчої влади, так і для науки адміністративного права. Мета дисертаційного дослідження полягає у розгляді теоретичних положень адміністративно-процедурної діяльності, обґрунтування та аналіз принципів її використання, а також здійснення диференціації адміністративних процедур на базі чинників, які обумовлюють їх застосування, поєднання в управлінській практиці дискреційних повноважень з адміністративними процедурами, і як результат - вироблення і реформування пріоритетних напрямів розвитку цих інститутів. Для досягнення поставленої мети автор ставить за необхідне вирішення таких завдань: - уточнити поняття та сутність термінів “адміністративна процедура”, „адміністративний процес”; - проаналізувати існуючі у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі погляди на класифікацію процедур управлінської діяльності; - дослідити змістовне наповнення принципів адміністративної процедури та проілюструвати позитивні і негативні сторони їх визначення; - розкрити поняття адміністративного розсуду, сформулювати причини та межі його застосування; - окреслити перспективні напрямки для інтегрованого розвитку та реформування інститутів адміністративної процедури та дискреційних повноважень. Таким чином, застосування втручальних процедур має подвійний стандарт з огляду на наслідки для приватного суб’єкта - позитивні або негативні (правообмежуючі), як зазначено в Концепції реформування публічної адміністрації в Україні, принциповою новацією адміністративно-процедурного законодавства має бути врегулювання “втручальних проваджень” - випадків, коли прийняття рішення, яке зачіпає права та законні інтереси конкретної приватної особи (осіб), здійснюється адміністративним органом за власною ініціативою. Вказані принципи особливо важливі, з огляду на їх полідержавний характер, адже прийняті вони Радою Європи і виражають демократичний ідеал компромісу відносин між державою та громадянином, до якого прагне кожна демократична країна та виконують, одночасно, призначення процедурних гарантій захисту прав приватних осіб.