Адаптаційні можливості організму при виразковій хворобі та хронічному гастродуоденіті, поєднаних з хронічним холециститом та хронічним панкреатитом - Автореферат
Визначення патогенетичних механізмів розвитку гастроентерологічних хвороб на основі вивчення особливостей вегетативної нервової системи. Дослідження особливостей адаптаційних реакцій організму при різних варіантах поєднаної патології органів травлення.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Адаптаційні можливості організму при виразковій хворобі та хронічному гастродуоденіті, поєднаних з хронічним холециститом та хронічним панкреатитом Зигало Е.В. 14.01.02 - внутрішні хвороби Харків - 2002 Анотація Зигало Е.В. Адаптаційні можливості організму при виразковій хворобі та хронічному гастродуоденіті, поєднаних з хронічним холециститом та хронічним панкреатитом. Захищається дисертаційна робота, за матеріалами якої опубліковано 8 наукових робіт, у яких сформульовані типи адаптаційних реакцій гемодинамічних показників з урахуванням їх фізіологічної суті у хворих із сполученою патологією органів травлення. Визначені різні типи адаптаційних реакцій дозволили зробити висновок, що оцінку вегетативного забезпечення діяльності треба визначати тільки з урахуванням стану вихідного тонусу вегетативної нервової системи. Складено алгоритм медикаментозної корекції вегетативних зрушень у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки та хронічний гастродуоденіт, поєднаних з хронічним холециститом та хронічним панкреатитом з урахуванням стадій загального адаптаційного процесу. На підгрунті визначених багаторівневих змін регуляторних систем організму уточнені механізми формування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та хронічного гастродуоденіту. Аннотация Зыгало Э.В. Адаптационные возможности организма у больных с язвенной болезнью и хроническим гастродуоденитом, сочетанными с хроническим холециститом и хроническим панкреатитом. У больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки наблюдалось напряжение гуморального канала регуляции, тогда как регуляторные процессы больных ХГД характеризовались напряжением нервного звена. Общими особенностями суточных колебаний гемодинамических параметров у больных обеих группы были: изменения среднесуточного уровня функционирования, амплитудные нарушения, деформации кривой, инверсии положения акрофаз и батифаз, изменение функционального резерва. Детальный анализ адаптивных реакций гемодинамических и регуляторных показателей с учетом суточных вариаций и резервных возможностей организма позволил выделить следующие основные варианты: нормальный суточный ритм и повышенный функциональный резерв; нормальный суточный ритм и сниженный функциональный резерв; измененный суточный ритм и повышенный функциональный резерв; измененный суточный ритм и сниженный функциональный резерв. З порушенням функцій вегетативної нервової системи (ВНС) повязана низка гастроентерологічних захворювань, проте погляди дослідників на значущість окремих регулюючих механізмів та в цілому ВНС неоднозначні, часто суперечливі і міркування про роль симпатичної ланки ВНС у патогенезі гастроентерологічних захворювань, що, можна пояснити складною взаємодією гальмуючих та стимулюючих факторів нервової та гуморальної природи (Вейн А.М. і спіавт., 1997; Агулова Л.П., 1998; Голованова Е.С., 2000). Вивчити особливості вегетативного тонусу у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК) та хронічний гастродуоденіт (ХГД), поєднаних з хронічним холециститом (ХХ) та хронічним панкреатитом (ХП). 2. Визначити характер змін вегетативної реактивності у хворих з поєднаною патологією органів травлення. 3. Для верифікації діагнозу ВХ ДПК, ХГД, ХХ та ХП використовували клінічні, інструментальні (ендоскопічні та сонологічні), лабораторні, морфологічні, функціональні, біохімічні методи дослідження. В залежності від варіантів поєднаної патології проведено комплексне дослідження у двох групах: у 47 хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК), поєднану з хронічним холециститом (ХХ) та хронічним панкреатитом (ХП) (I група); у 54 хворих на хронічний гастродуоденіт (ХГД), сполучений із ХХ та ХП (II група).