Адаптація світового досвіду до умов діяльності фінансових посередників України (в аспекті діяльності інвестиційних фондів) - Дипломная работа

Адаптація світового досвіду до умов діяльності фінансових посередників України( в аспекті діяльності інвестиційних фондів). Поняття інвестиційного фонду як інституту спільного інвестування 6 1.2 Міжнародний досвід діяльності інститутів спільного інвестування 15 1.3. Організація управління і контролю за інститутами спільного інвестування 64 2.3. Цінні папери інститутів спільного інвестування як особливий вид фондового інструменту. Інститути спільного інвестування в Україні: проблеми функціонування та шлях оптимізації діяльності 82 3.1 Аналіз досвіду Великобританії в організації діяльності інвестиційних фондів 82 3.2 Біржові індексні фонди як нова фінансова інституція (досвід США) 114 3.3 Шляхи оптимізації діяльності інститутів спільного інвестування в Україні 120 Висновок 132 Список використаної літератури 137 Додатки 142 Вступ Радикальні економічні і політичні перетворення, що відбулися та продовжують відбуватися в Україні, мають на меті побудувати нову модель господарської системи країни. Фундамент цієї системи складають різноманітні форми власності відповідних суб’єктів, їх рівноправність та змагальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням в активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників суспільного виробництва. Це ускладнюється ще й тим, що за часів існування радянської економіки деякі важливі елементи ринку не були навіть започатковані. Стосується це, насамперед, ринку цінних паперів, зокрема фондового ринку. Основні завдання, принципи функціонування та розвитку фондового ринку України були вперше визначені в Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України, затвердженою Постановою Верховної Ради України 22 серпня 1995 року. Ринкова взаємодія в цій сфері великою мірою залежить від того, наскільки ефективно на ньому працюють інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, що здійснюють залучення в економіку вільних коштів населення, та інші фінансові посередники, які опосередковують рух капіталів від інвесторів до емітентів. В свою чергу ефективність діяльності цих фінансових інститутів безпосередньо залежить від їх правового регулювання, встановлення чіткого правового режиму діяльності інвестиційних фондів та компаній на ринку цінних паперів. Метою дослідження є визначення поняття та видів інститутів спільного інвестування, аналіз правового режиму та особливостей їх господарської діяльності, а також виявлення недоліків та розробка основних напрямків вдосконалення діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній на ринку цінних паперів. Дослідження проблем діяльності інвестиційних фондів та інвестиційних компаній має не лише важливе наукове значення, воно також може бути корисним і в практичних справах, зокрема в справі державно-правового та інституційно-правового регулювання цієї області відносин. Вітчизняний механізм спільного інвестування був запроваджений Ука­зом Президента «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» ще в 1994 році, і спрямовувався, головним чином, на обслуговування процесу роз­державлення майна в межах привати­заційної програми. Сучасне еко­номічне середовище потребує створення нових інвестиційних структур, здатних перетворити розпорошені гро­шові ресурси на потужне джерело фінансування, спроможне скласти конкуренцію банківській системі, ад­же спільне інвестування має ряд пере­ваг як для суб’єктів, так і для обєктів інвестування. І першим кроком на цьому етапі стало прийняття у березні 2002 року Закону України «Про інститути спіль­ного інвестування» та інших норма­тивних документів, що регулюють діяльність інститутів спільного інвестування [13]. Так, згідно даного положення, інвестиційний фонд - це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування. Відкриті фонди створюються на невизначений строк і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною декларацією інвестиційного фонду. Закриті фонди створюються на визначений строк і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності інвестиційного фонду. Вищим органом управління інвестиційного фонду є загальні збори засновників, до виключної компетенції яких належить: внесення змін і доповнень до установчого договору та статуту інвестиційного фонду; затвердження інвестиційної декларації, умов депозитного договору, договору з інвестиційним керуючим, договору з аудитором або аудиторською фірмою і внесення в установленому порядку змін та доповнень до цих документів; прийняття рішення та затвердження інформації про випуск інвестиційних сертифікатів; затвердження результатів річної діяльності інвестиційного фонду після проведення аудиторської перевірки; затвердження порядку розрахунку дивідендів; прийняття рішень про створення, реорганізацію або ліквідацію філій, регіональних представництв інвестиційного фонду та затвердження положень про них; прийн