Абревіація як елемент загальної культури, яка має свої традиції, ознайомитися зі станом формування сучасних абревіатурних скорочень, їх типами та моделями. Обґрунтування доцільності використання абревіацій в українському усному і писемному мовленні.
Аннотация к работе
Вступ У лексичному складі мови загальнонародної лінгвальної практики та в українських засобах масової інформації (ЗМІ) другої половини 80-90-х років XX ст. спостерігається інтенсивне формування, активне функціонування та закріплення в ужитку значного корпусу новотворів. Вони продукуються як у писемному, так і в усному мовленні, відображаючи особливості різних царин сучасного життя українського народу та розвитку його мови. Причому це явище характерне не тільки для української мови, а й для інших мов, зокрема англійської, російської, німецької, чеської та інших. Проте слід відзначити, що зловживання продукуванням і застосуванням неузвичаєних абревіатур, особливо ініціальних, ускладнює сприйняття інформації: читачеві доводиться переглядати текст, щоб знайти словосполучення, що стало базою для творення абревіатури. Нові абревіатури зафіксовані в найавторитетніших лексикографічних пралях з української мови, зокрема в Словнику української мови[17], Словнику скорочень в українській мові [16, с. 129-144] так і на сучасному етапі [4, С. Помічено, що інтенсивне використання абревіатур зумовлене передусім інтралінгвальними чинниками, зокрема так званою перебудовою в колишньому СРСР, здобуттям Україною незалежності, пожвавленням звязків зі світовою спільнотою, глобальними змінами в її розвитку та багатьма іншими причинами. У звязку з цим у сучасній мові діють й інтралінгвальні чинники, найголовнішим з яких виступає закон економії мовної енергії, мовних засобів. Поповнення лексичного складу української мови відабревіатурними похідними - характерна риса її сучасного розвитку. Можлива дериваційна пасивність формується найчастіше на основі семантики скорочення, низької частоти його вживання. Словотвірна залежність від модельних різновидів складноскорочених слів - ініціальних, поскладових, комбінованих, ймовірно, мала місце, коли абревіатури лише входили в систему мови й починали використовуватись у новому словотворенні. У списках Д. І. Алексєєва (1917-1932 рр.) зафіксовано від ініціальних абревіатур значно менше похідних, ніж від абревіатур поскладових, що були «більш перспективними щодо словотвірних можливостей у порівнянні із ще більш незвичними ініціальними скороченнями» [1, с. Актуальність - показати в своїй роботі важливість, практичну направленість абревіації як способу словотворення в українській мові, що обумовлюється самим життям і державними документами, зокрема Конституцією України. Мета роботи - показати важливість абревіатурних скорочень в умовах сучасного суспільства, довести аргументованість абревіатурних скорочень у ЗМІ, сформувати основні проблеми використання абревіації в усному та писемному мовленні. Віняр Г.М. у праці «Закономірності оформлення новотворів способом абревіації» дослідив типи та моделі абревіатурних скорочень, визначивши частковоскорочені абревіатури (Укрфітотерапія, фармкомісія), нові скорочення ініціального типу (ООН, АН УРСР), новотвори, які складаються з початкових частин слів (страйком, Укрінформ), багатокомпонентні ланцюжкові утворення (Укрпідводтрубпровідбуд). Абревіація як спосіб словотворення в сучасній українській мові 1.1 Закономірності оформлення новотворів способом абревіації Одним із активних способів деривації нових лексем у сучасному мовленні є абревіація, яка виступає засобом універбації, тобто концентрації в одному слові значення складеного найменування. Абревіатури цього типу являють собою скорочення не всіх компонентів базового словосполучення, вони характеризуються наявністю повного слова. Наприклад: «Широко впроваджувати в медичну практику лікарські рослини покликаний не так давно створений Український республіканський державно-акціонерний консорціум «Укрфітотерапія»; «Істотним джерелом фінансового і матеріального розвитку культури, мистецтва можуть стати спеціалізований акціонерний «Культбанк» та солідний фонд культури». Вимова ж - звукова чи буквена - диктується принципами милозвучності: звуковому абревіаційному оформленню сприяє наявність достатньої кількості голосних у скороченні (ВОЛЗ - волоконно-оптична лінія звязку, ПЕОМ - персональна електронно-обчислювальна машина, УЦАІ - Український центр альтернативної інформації); буквена вимова ініціальних абревіатур зумовлена, як правило, збігом приголосних (АСН - автоматизована система навчання, АПК - аграрно-промисловий комплекс, ПДВУ - Партія демократичного відродження України, УДР - Українська Духовна Республіка). ГУЛ - Громада українців Литви); 2) поєднання в одній лексемі елементів поскладової та ініціальної абревіації (ДемПУ - Демократична партія України; МінНС - Міністерство з надзвичайних ситуацій). Наприклад: «Трансмедімпекс» - організація при Товаристві Червоного Хреста, створена Київським автошляховим інститутом і кафедрою медпідго-товки інституту культури. 1.2 Структурно-семантичні типи абревіатур і діапазон їх дериваційної активності в сучасній українській мові абревіація український скорочення мовлення Поповнення лексичного складу української мови відабревіатурними похідними (далі ВАП) - характерна риса ї